Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІВАННА САВИЦЬКА ЦИТРА МОЄЇ МАМИ Це були особливі хвилини. Пообіді, в похмурі, осінні дні, як до вікон втискалася силою туга, а небо робилося чорне і налягало на гори, Мама виймала цитру, клала її на стіл і готовилася грати. Пам’ятаю, ще й нині, дрібні з тих часів деталі. Мамину зачіску (волосся все догори), бузкової барви ’’матінку”, що вся тремтіла метеликом, повна дріб ного мережива, похилене личко в задумі і срібний перстень, що ним зачіпається струни. Спочатку бриніли довгі, протяжні акорди, а потім лемківська пісня, одна за одною, злітала з маминих уст. Мама була лемкинею, вродилася в Тиличу, на приходстві, де всі говорили полемківськи, а дідо, о. Онуфрій Дрималик і бабуня Теофіля з Полянських казали: — Мисме Лемки з діда-прадіда, и ниґда ся того не стидаме. Мамину цитру я повезла в серці у світ. Зверху — лискучий, струнний інструмент, прикрашений квіточками з перламутрової маси, запа сові перстені для гри, запасові теж струни, і запасові лемківські пісні, якими Мама говорила, скаржилась і молилася, скучаючи в гірському селі, відірвана зов сім від світу, а він манив, тягнув до себе маґнетом і дали до чколи. — Хцу — повідалам Славкови” (ст. 39). Згадує про Девор- ку, донечку Берка, теж шкільну това ришку. її батько вирятував авторчи- ного батька з в'язниці в Сяноці. Тра гічний був кінець Деворки і її батька. Пригадує авторка й Ганю, молодень ку дівчину, що служила на приходстві і звідти видали її заміж. Та кров'ю сер ця описано відвідини рідного приход- ства, церкви в Ялині і школи. З пієтиз мом пригадується вчителька, яку обожнювали діти за її добре серце й педагогічний хист. Крізь діряві двері заглянула авторка до церкви, перемі неної на костел чи маґазин, занедба ної. В її уяві виринули дитячі роки, від права в церкві, побожні люди, які ще зають мов фата морґана. "Цілую зем лю и мі ся здає, же раз на завше зами- кам мосяжни двери до царства мого дітиньства”. ("Отвирам заржавлени двери”...”, ст. 70-71). Знедолена цер ква і знедолена "Лемківська Мадон на”. (ст. 63). Та тут проявляється візія оновлення Лемківщини, прийдуть кра щі часи. Мова Савицької, як лемківська го вірка, так і літературна, вироблена. Розповідь модерна, барвиста, повна мистецьких картин, як напр.: "Вітер ся зірвав, заплітав конари вербам як тоти дівоцки коси. Небо ся загорнуло чор- ном, коніпном плахтом, и перши блис- кликав. Мамі було тоді 22 роки. Оті лемківські пісні пам’ятаю, як нині. Мама спі вала потиху, іноді говорила лиш, граючи, а я, малень ка, притулившись до мами, засинала не раз із піс нями. Як я буду женитися Прийди мипа дивитися. Прийди мила дивитися Дам ти вина напитися. Роки пролітали стрілою, принесли зміни, і ми вже не в горах, а в Угнові, в малому містечку біля Рави. І знову в понурі дні, як до вікон приходства вривалася часто гроза, як чорні градові хмари на ступали на місто зі сходу, Мама виймала цитру і молилася нею. Бо цитра вміла говорити, і плакати, і просити, маленька Мамина цитра. Прийшла війна. У дні ісходу, коли горіло містеч ко і страшною лявіною насувалося горе, Мамина цитра сама-самісенька ридала в осамітненій хаті. А вчора, в малому листі, що прийшов до мене з краю, друзі писали: — Ми їхали повз ваше приходство. Все там кру гом заросло, почорніло, погасло. Тільки один бузок, що гнувся колись біля хати, так буйно росте й зеле ніє, і гей би бринить і плаче в бузкових вітах — цитра вашої Мами... "Ой верше мій верше” Видавництво "Ключі" Кренфорд, кавки краяли то небо надвоє и грім ся котив за нима, як войскова канона”. (ст. 55). "Верби ся загортави зелени ми, єдвабними хустами, бо бив вітер, але в моїм серцю биво тепло, и то сер це спокійні чекаво на Великдень”, (ст. 22 ). Велику вартість збірки нарисів під носить теж вступне слово Філядель- фійського Митрополита Кир Стефа- на, уродженця Лемківщини. Книга пов на цінних знімків зі збірок Михайла й Олександра Пежанських, Михайла Гайдука, Володимира Лесняка і Сла ви Дрималик-Шевчик, пристосованих до змісту нарисів. При кінці книжки подала авторка коротенький, може за малий, хто не знає лемківської говір ки, словничок. Вони взяті з родинного села авторки Ялин. Тільки Василь Сте- фаник писав покутською говіркою. Збірка нарисів Іванни Савицької "Ой верше мій, верше...” це замітний вклад в нашу еміґраційну літературу. Це один із засобів оборони Нашої Лем ківщини перед загарбаннями ворогом. Ця збірка показує те, як нам зберегти пам’ять про цей дорогий нам куток ук раїнської етнографічної території. Зрозумів це видавець збірки Володи мир Возьний, щедрий жертводавець на регіональні видання (Див.: "Теребо- вельська Земля”, Нью-Йорк, 1968, ст. 891.) Василь Лев НОВИЙ ЖУРНАЛ — ’’УКРАЇНСЬКА МУЗИКА” В Монтреалі почав виходити англомовний журнал "Українська музика”. Він буде появлятися чотири рази на рік. Його перше число вийшло восени 1982 р. Журнал видає фірма "Євшан” під керівництвом Богдана Тимця, а головним його редактором є Марко Беднарчик. Мета журналу: — наладнати зв’язок і співпрацю з молодими українськими мистцями — музиками й співаками, ансамблями й любителями української музики в Пів нічній Америці, Англії й Австралії, — публікувати статті на музичні теми, інтерв’ю з визначними діячами україн ської музики й огляди їхньої мистець кої діяльности та дописи про важли віші гуртові й індивідуальні мистецькі виступи, — інформувати любителів української музики про появу нових платівок, друкувати рецензії на них і ого лошувати фірми, в яких їх можна набути. Окремі частини журналу будуть присвячені клясичній, народній і популярній музиці. Частину, присвя чену клясичній музиці, погодилася редагувати піяністка в Нью-Йорку Юліяна Осінчук. Докінчення на ст. 27 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1983 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
