Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВЕЛИКОДНІЙ РАНОК ВАЛЕНТИНА ЄРМОЛЕВКО Пів до четвертої ранку. Ніч і ра нок... Тихо... Легесенький перед ранковий вітрець перебирає листя, наче кобзар струни — лише до торкається іпучками пальців, бо не з; ає, з якої почати. Небо зоряне, зоряне... Свічки, як світлячки в купальну ніч, гсрять у кошиках з пасками й іншою всячи ною, що люди п:приносили для по свячення. Пані Кіра Ц. (племінниця відо мого українського композитора К. Стеценка) показує кусничок ков баси і каже: — Це з України, ма ма дістала від одної жінки на фа бриці... їй прислали з України... Між хористами прошелестіло: ■— У пані Кари ковбаса з України... І чимсь далеким та милим пові яло на мене. Пригадався Велик день у бабусі і а селі... Великі но човки стоять на стслі, а в них ви сока ,,баба“ з квіткою посереди ні, ягнятко запечене, крашанки, са ло й ковбаса. А яка ковбаса! Запа шна... З тонкою брунатною шкір кою... Наче відчуваю її смак у ро ті. Бабуня завжди складала ковба су в череп’яні горщики й залива ла смальцем. Можливо, це і нада вало їй смаку. Потім різне м’ясо, молився знову ґазда перед образа ми. А потім підкіс свічку високо вгору, аж до сволока і випалив на ньому хрест, що мав бути симво лом гаразду в його роді... Софійка з матір’ю приглядалися з набожні стю і кожна по-своєму творила безсловесну молитву. Коли ж Дрсінчук загасив свічку, три пари очей пильно й тривожно слідкува ли за її димом... „Чи розвіється дим по хаті, залишить нам гаразд на цей рік, а чи потягнеться злові сною смугою за поріг і... не стане когось... з нашого роду?..." * ❖ * Магічну силу мала страс: а свіч ка у віруванні нашого нараду, і культ її довго зберігався, особли во в гуцулів. Чужими впливами во ни погорджували, а натомість гли боко й пильно берегли традиції та звичаї своїх прадідів і дбайливо передавали своїм дітям. брин'дза, всього так багато, що но човки були завжди замалі, і бабу ня, покриваючи все це вишив а: им рушником, стиха нарікала: — „Ка зала йому: реби більші, та ніколи не послухає...“ Я з сеоєю сестричкою обов’яз- кево були присутні при укладанні для посвячення, стараючись чимсь допемогти, але більше перешко джали... Як давно це було! Було це тоді, ксли погано жилося, а тепер, коли стало „жити весело", мої рідні пи шуть: пришли муки на паску, бо інакше не матимемо Великодня... Спів „Христос Воскрес", вернув ■мене до дійснссти. Отець Андрій К. почав святити паски, обходячи коло з людей і мигаючих світляч ків ---- свічок... Одна за одною зга сала свічка, і люди з свяченим по спішали до дому розговлятися. Вже загасала остання свічка, лише зірки в небі якось особливо яскра во відсвічували. Час і нам хористам додам у. Бажаючи один одному веселих свят, поспішаємо до своїх авт. Я оглядаюсь за мамою й дітьми, їх у- же нема... „Видно, поїхали додо му" — кажу свому чоловікові. Ми запрягли свої сто двадцять коней „Бюік спешел" і поїхали до хати. Мама і доня вже накривали стіл, приготовляючи овячеке. Настрій у всіх добрий, очі блищать начебто і не втомилися. Сніданок о четвертій годині. Трохи завчасно, але як він смаку вав! За сніданком — розговінням вирішили зустрічати схід сонця, бо в цей день він особливий, але вже після сніданку настрій змінився: доня з чоловіком, Ігор і мама змі нили своє рішення та пішли відпо чивати. Я з чоловіком все ж поїха ли за місто в степ назустріч сонцю. Ранок чудовий. Я ввесь час по глядала на чоловіка, щоб він бува не задрімав за кермею. Сонечко почало виходити. Спочатку освіти ло хмари в ясножовто рожевий ко- лір, потім вийшло із-за хмар вели кою розпеченою кулею і розлило світло й тепло. В повітрі почулися різні пташині голоси. На автостраді нікого. Фазани з розкольсрованим пір’ям перебігали нам дорогу. Чо ловік стишив хід авта. Сонечко під німалося все вище. В авті стало те пло. Я скинула жакет, відкрила вік но, підставляючи лице свіжому ві терцеві. З фарм почали виходити корови на пасовисько, пробуджували ра- н’шнє перітря своїм мукан. ям. Під’їжджаючи ближче до річки Святого Хреста (Сейнт Крсйс p-i- ве р — кордон _м:ж штатами Мінне - сота і Вісканс'н), ми зупинили ав то й вийшли рг зім’яти трохи тіло й ноги. Ранковий вітер був свіжий. Повітря чисте, відмінне від місько го. Пахло свіжою зеленню. На про тилежному березі річки ми побачи ли чеве:-: — видно, ранній рибалка. Була шоста година ранку. Со нечко пригрівало, хотілося спати. О сьомій годині ми вже лежали в ліжках, з задоволенням простяга ючи втомлене тіло, а особливо но ги, що відстояли п’ять годин у цер кві на хорах. НАША ЩИРА ПОДЯКА Анна і Юрій Ганкевич із Кергонк- сону жертвували 10 дол. на пресовий фонд „Нашого Життя“, за що їм щиро дякуємо. Це вже не вперше від чле нів цієї сім’ї одержуємо пожертви на цілі СУА. * Пп. Ольга Тритяк і Ольга Джаман перебували в шпиталі і з вдячности за те, що членки 11 Відділу СУА в Трентоні, Н. Дж., відвідували їх у часі хвороби, переслали по 10 дол. (ра зом 20 дол.) на запасний фонд Н. Ж. СЕРДЕШНО ВІТАЄМО Сердешно вітаємо голову нашого 44-го Відділу СУА п-і Зою Капшучен- ка і п. Петра Капшученка з успіхом їх доні Людмили, яка цієї весни за кінчила Пеннсилвенійський універси тет із ступнем доктора філософії в ділянці латино-американської літера тури. Панні Людмилі бажаємо якнайбіль шого вдоволення з осягнутого й успі хів у праці. З цієї нагоди складаємо 10 дол. на фонд „Мати й Дитина“. Членки 44 Відділу СУА НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1974 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
