Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
СТРАСТНИЙ ЧЕТВЕР (Уривок з недрукованеї повісти) ОЛЬГА РЕМ-ЛУЦИК Ось уже великодній тиждень. У хаті Дрончуків побілено, помито, впорядкована хатня с бстанова. Ще мати мастить сивою „березівкою" припічок, ПІДВОДИТЬ ТЄ'МІ-K жовтою лентою комин, а Софійка розма льовує на ньому кольорових пта шаче к з відкритими дзьобиками, бож пташки співають, воскреслого Господа прославляють... У ,.виж- ній“ Софійка не малює, бо там у : еї піч з узористих плиток зму рована, а на них косички, пташеч ки й сонечко Боже, всячина!... Ґаз да, Петро Дрончук, п:рається на дворі, коло ґражди та маржини, щоб у кожному кутку було свят ково й чисто. Марія Дрончучка рже в середу взялася до печива. Напекла дрібних рум’яних „куку- ців“, з чічка'.ми та хрестиками, пов не корито. Бо... завтра — Страс ний Четвер, ,,хаттанки“ — звичай здавсн-давна ша: ований у гуцуль ських родах, пов’язаний з культом померлих... Марія Дрончучка не хоче поминути ні однієї душечки, має всім стати! * * А в четвер у хаті Дрончуків не замикалися двері. Дітвора з усіх поблизьких верхів відвідала їхню хату, багацька і бідна, бо — ,,в Дрончучки, май — найліпші куку- ци!“ А Марія лише стояла коло ,.за- мисника" та й відраховувала по- йменно: — На, це за діда Йва: а, царство їм небесне!... А це — за бабу Євдоху з Жєбйсго, а цз — за дєда Миколу з Річки, а той... ■— та й заплакала (згадала малого синка, що помер на дифтерію) — На, це за мого Петрика, що десь тепер з ангеликами в небі літає... Господоньку, воленька Твоя свя тая, Ти — дав, Ти — взяв... Але дивиси, — наказувала малому хлопчині, що з кукуцом був уже за порсгсм ■— зговори „Отче Наш“, бо матимеш гріх!... І далі відраховувала, наче з книжки чи тала, та й — швидко! Того ж дня, зполудня, Петро Дрончук збиразся в Космач до церкви і а Страсти. В ліхтарик, що сам змайстрував, застромив страс ну свічку, що нею мав перенести святий вогонь з церкви додому, перехрестився тричі перед образа ми та й вийшов з хати. Сонце хи лилося до заходу й рум’янило протилежні верхи. З хаток, розки нених по сугорбах, рівними шну рочками курилися дими... З легким вітром унссився солодкий запах печ.нсго тіста і вабив... То челядь пекла в хатах паски. Ґазди, за ви • їмком старих, всі пішли до цер- kl и. Ті, що залишилися вдома, ду шею переживали повагу й святість того дня. Затихли голосні роз мови. Прохожа гуцули не ставали із стрічними і а „бесіду11, як це в них за звичаєм бувало, поздоров ляли один одного й минали. На віть діти поводилися спокійно, бо вони знали від „неня“, що нині Син Божий терпить муки за нарід грішний, за його спасіння... За ро ботою не зчулася Дрончучка, ко ли зробився вечір. Але, вздовж чи сто застеленого ослона пишалися вжз попечені паски, різної величи ни, а та, що мала репрезентувати традиційну великодню паску ■— стояла на столі, на всю його шири ну. Пс середині її промінювало соеце, аж до кривульок, що ви гиналися кругом паски. За ними вінком простелилися косиці, а з поміж них виглядали голівки чо тирьох майстерно зроблених пта шок, розміщених в одномірній віддалі, що символізували звеличу вання Воскреслого Господа, по всіх сторонах світу. Марія викінчу вала плесканку із сиру, прикра шувала її листочками барвінку та й хрестиками пахучих корінців, складаючи їх узорем. Софійка ми ла й витирала чистим платком го ріхові чаші, складала їх на горіш ній полиці замисника й усміхалася до своїх думок... Вона добре зна ла, яке значення мають ті чаш1. Знала, що користуються ними тільки у важливих хвилинах ро динного життя, пов’язаних з тради ціями й звичаями давнини. Багато мовні ті чаші! Потемнілі, стесані губами більш столітнього роду, свідки слав-; ого минулого гордих нескорених прадідів, точені їхні ми мозольними руками. Це — ро динний талісман... зберіганий з ро ду в рід. Софійка ще раз глипала у вікно: „Чи не йде нєньо, чи донесе святий вогонь д’хаті?...“ — Марія Дро: - чучка гадкувала те самс. Руки ро били сгоє, а думки її блукали біля чоловіка, біля свічки в ліхтарику: чи не погасне в де розі, чи долине до їхніх п:рогів? Неспокійна, ви бігла на ганок, а Софійка за нею. Над верхами вітала ніч... Така єди на, до жодної неподібна верховин ська ніч... На небозводі моргали зорі, а в темі:-і верхів мигали та ємні вогники, що, наче легкі іскор ки несені вітром, один по одному згасали. Ц: ■— верховинські газди поверталися із Страстей, несли святий вогонь у малих ліхтариках і зникали за своїми воротами. Кож ний почував себе відповідальним за свій рід, бо свято вірив, що з тим символічним вогнем — він вно сить у свою ґражду Боже благо- слове: ня... Петро Дрончук був уже недале ко хати, коли Софійка помітила його: — Йде, йде нєньо! — закли кала радісно — і святий вогонь несе! — Господи, слава Тобі1 •— шеп нула Марія, — але тепер треба ще сокотити святий вогонь від вітру на воротах і на дверях. — І швид ко побігла чоловікові навстріч. А коли Дрончук зближився до воріт і, перехрестившись, уважно виймав з ліхтарика свічку, Марія присло- нювала її своїм сардаком, щоб не погасла. — Сохрани Господи, нашу ґра жду від усякої нечистої сили та й і ашу маржину від усього лихого! — мозив Дрончук урочисто і полу м’ям сеято го вогню випалював знак хреста на своїх воротах і на дверях сіней. А коли він підійшов до хатнього порога, Софійка від крила йому навстіж хатні двері і перший він увійшов із святим вог нем у хату. — Від вогню громового смер тельного, від пожежі, Боже вели кий, Милосердний, спаси наш рід!, 4 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
