Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ніна і Ляриса Корабель „Грузія11, що віз зма- гунів СССР на Олімпіаду, набли жався до Мелборну. Дві жінки на дійно глянули на беріг, хоч сер це забилось їм тривожно. Одна з них — талановита гімнастка Ляри са Дирій із Києва, хвилювалась: Що принесе їй змаг? А друга — незамітна офіціянтка Ніна Пара- нкж подумала: Чи осягну тут „сво боду"? З цією надією обі ступили на беріг Австралії. Правда, Лярису зустріла врочисто делегація Олім пійського Комітету і вона замеш кала разом із іншими змагунками Олімпійському селі. їй же треба майішщий ідеал нашого uocryuouoro жіноцтва- Писала О. Бажанська, тенор Озаркепичка1' (Переписка Мих. Дра- гомаиова з Мих. Павлі-гком, Чернівці, і910, вид. Л. Когут, стор. 223). Не 'ВІДОМО, чи ібули ще інші дру ковані письменницькі спроби Оле сі, Бажаисько'ї, бо їв виданнях Ко- бринської „Нашої Долі“ вона не 'иЗдага участи. Живучи із Городку б. Львова вона вела відкритий дім, в якому завжди- 'найприємнішими гістьм-и були „вибранці імуз“ тіисьме-и- ни:ки й мистці. Бо Олеся Бажан- ська-Озаркевич любила не тільки музику й іпоезію, але сама, -яік зга дують найближчі, 'пробувала й мя- ляррств'а, а техніку мистецької фо тографії опанувала досконало. Як мати Олеся щиро дбала іпро національне 'виховання своїх 'ді тей, даючи їм 'приватних учителів, щоб 'не посилати до чужої школи. Рідня затямила, що коли в містеч ку завелась мода’між польськими діїтьми носити 'конфедератки1, Оле ся іпошила своїм дітям козацькі шапки зо шликами. Молоде життя Олесі Бажан- ської-ОзаркеІви'ч 'впало жертвою простуди, коли вона пильнувала будови нового власного дому. Не помогли лікування в Мерані, Да- восі, Закопанім. Хор „Бандурист”, яіко-го була акомпа-ніяторкою, від провадив її в останню дорогу. Імя Олесі' Б а жан с ької - Оз а р к е - нетч записане не завжди між пер шими українками, що в 80-их ро ках минулого сторіччя започатку вали1 український жіночий рух. Ірина Книш було розвіяти нудьгу довгої мор ської подорожі і розправити мус кули на суходолі. Бо вже незаба ром почнеться боротьба за осяг, за краще місце. А Ляриса приви кла до боротьби! Недаром шлях її повів із рідної Миколаївки на Хер сонщині через Київський Політех нічний Інститут на спортові площі Києва. Вперто і завзято добива лась вона досконалости у кожній галузі руханки аж поки не висла но її, як найкращу представницю на Олімпіяду. А Ніна Паранюк навіть не бачи- та цієї врочистої зустрічі. Вона саме тоді прятала внизу кабіни й не могла вийти на поклад. Надія вела її в іншому напрямку. Вони— персонал корабля — матимуть змогу оглянути місто! Може їду чи групою, вона зможе відстати, згубитись! Може, може... Бо й вона роками мріяла про цей осяг. Ще коли в сірі будні дні вона топила в колгоспі свою молоду ро бітну силу. Хіба їй у цих злиднях .вік звікувати? Тягнуло її до близької Одеси, де можна було більше світу побачити. А коли во яки, що повернулись із війни, роз казували про те, як люди живуть у світі, то й постанова її стала твердою. Вирватись, вирватись із .цього пекла. Тут, де з голоду по мер її батько, де тільки крадьки можна було піти до церкви, не бу де їй життя! Події покотились. На спортово- му стадіоні запалено олімпійський вогонь і Ляриса Дирій стала здо бувати одну за другою олімпій ські медалі. її суворе, молоде лице появилось на обгортках журналів про неї заговорила світова преса. Із славою першої гімнастки світу вона закінчила цей змаг, що при ніс великий розголос її країні. А Ніна Паранюк пішла своїм шляхом. Із про гульки „совєтських людей11, що вийшли оглянути мі сто, вона відважилась вийти ,,на свободу". Без знання мови, без звязків, без засобів, вона щасливо знайшла земляків, що захистили її. Провадила її тільки віра в Бога й інстинкт, що тягне людину до кращого. Й осягнула теж свою .мрію, що її плекала роками у серці. І знову заговорила австралій ська преса. Із її сторінок глянуло кругле обличчя української жін ки, що розказує просто й без при крас свою історію. Про великий голод 1932-33 p., про бурення церкви в їхньому селі, про злидні колгоспного будня, про важку, понадсильну працю шпитальної ПО'МІШНИЦІ в Одесі. Скінчилась Олімпіяда, увінчана для нас двома жіночими іменами. Блискуча гімнастка Ляриса про йняла нас подивом. Ми ж хочемо, щоб в Україні виростало здорове й міцне покоління. Байдуже, що вона відділена від нас о фінішною перегородою свого становища. Але Ніну ми прийняли у своє серце. Оту скромну селянську дів чину, що так нехибно відчула свій шлях. Дарма, що вона ^невчена11 й без „осягів" Але своїй Батьків щині принесла чи не таку ж при слугу. Бо через неї вперше заго ворила австралійська преса про Україну, із її уст світ довідався знов про ту жахливу правду, що силує людей шукати „свободи". І хто його зна? Хто з них вибрав кращу долю? Можливо, що всі ті медалі, що їх повезла „Грузія" до дому, не такі цінні змагунам! Зда ється таки найвищу цінність здо була Ніна своєю „прогулькою" у свободу. Зірка Колос РАДІСНИХ СВЯТ ВОСКРЕСЕННЯ ХРИСТОВОГО бажає Централі СУА і членству Союзу Українок Америки 8 ВІДДІЛ СУА У БРОНКСІ, Н. Й. За Управу: Апольонія Дзюма, почесна голова Ева Хомів, секретарка Анна Свенсон, голова Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
