Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— Що це за книжки, Педро? Ти вивчаєш якусь мову? — Так. Вона мені потрібна для малярства. Я вже знаю німецьку, тепер опаную цю. —■ Яку? —-Т а українвьку ж, мамусю, хі ба я тобі не говорив? Прогулянка човном була така гарна. Коло води не дошкуляло сонце й відчувалась приємна су хість тіла. Педро і Лідія навіть не сходили на беріг, а зробили чоти ри рейди і за останнім повернулись у місто. Наставав гамірливий аргентин ський вечір. Усе поспішало з на грітих хат на вулицю, і вона рої лась, як комашник, мерехтячи різ нобарвними одягами. — Може, замість пересідати на другий автобус, пройдемося піш ки ? — спитала Лідія. —■ Як хочете, — відповів Педро, щоб лиш у вас не заболіли ноги. Він би доніс її на руках... Але це — в думці.. Хай переконається ця чужа і водночас така рідна дів чина, що для кохання не існує пе решкод. Мова? Він вивчить три мови! А, може, вона ще .потягне у свою країну? Ні, не потягне, бо розповідала, які там порядки, як вони із старим батьком, ризикуючи життям, тікали в незнаний світ. —• Лідіє, вам подобається ваш фах? — Не дуже. Але я даю користь людям і цього для мене досить. — Може, ви хочете сказати, що я не даю користи? — О ні, Педро. Мистецтво — свята річ. Я дивлюся на ваші руки, як на коштовну таємницю... ■— Дякую вам... Лідочко! — Що? Чому ви вжили невла стивого вашій мові закінчення? У вас є Лідія без „очок". — А я хочу з „очком“ Лідія дивиться збоку на .мрійний смаглявий профіль і питає себе: чи не занадто багато приділяє вона уваги цьому маляреві? Чи не пого диться вона перша на чужу мову в хаті? І рішуче, заперечливо стрі пує волоссям. Нізащо! Зрадити па- мять матері? Зневажити батька? Отак походимо трохи та й розій демось у дві сторони. Тільки ли шиться на спогад її чудовий пор трет... Вони ще довго говорили на лай ці, коло хати. В них завжди була цікава тема для розмови, але час іде, тепла аргентинська ніч роже віє світанком. —■ До побачення, Лідочко, до побачення! 4 В числі запрошених на у родини Лідії, Педро був єдиним аргентин цем. Лідія трохи ще й повагалась: запрошувати, чи ні? Ясна річ, із- за одної людини 'компанія не буде церемонитись. Співатимуть своїх пісень, вправ литимуться в жар тах... Ну, і що ж? Вона попередила Педраї, щоб він не ображався, коли нічого не розумітиме. А він? По сміхнувся, сказав: — Дякую, Лідочко, я й дурни ком посиджу... Дивний він усе ж таки. Хіба Лі дія не бачить його почуття? Хіба це приховаєш? Але й слова не ска же. Ну, й не треба! Мешкання наповнилось гістьми, переважно, молоддю. На столі сто яло кілька ваз із квітами, а най більша — від Іїедра. Він був чо мусь неприродньо схвильований, потирав руки, ходив по кімнаті або сідав у найдальшому куточку. Лідії було його шкода. Та ж, зви чайно, ’він почуває себе не в своїй тарілці, як кажуть. Ану, коли б її запросили до японців? Старенький батько виголосив за столоїм першу промову. Він подя кував доньці за її добру душу й побажав, щоб вона завжди лиши лася такою, як є. Тоді підвівся Педро. Пальці його дрижали. Він попросив „моменті- то атенсіон“ (хвилинку уваги). Коли б розірвалася бомба в ха ті, мабуть, гості не були б так зди вовані. Сім місяців упертої праці не пішли на марно. Педро говорив добірною українською мовою, го ворив упевнено, навіть не підшу куючи слів: Мої панове! Півроку тому, присутня тут дівчина сказала ме ні: Якщо б я дуже любила, я б ви вчила мову, якою від народження говорить мій чоловік... Я хочу вас запитати: чи хтось помітить, що я не українець? А тепер нехай та дівчина вижене мене з хати, або подасть руку й похівалить, що я виконав її волю... Несамовиті оплески перервали добровільний екзамен Педра. День народження Лідії став днем її заручин. Анатоль Галан Лист до куми Гало! Як сі маете, кумо Зазулихо! Вжемси вічитала ваше пиомо до нашой найголовнішої пресідатиль- ки тай ми так ладно до печіїнок припало, жи сі хоче плакати. Зі втіхи, ая! Я си міркую, шо ни будити го- норні, але гречні ми дещо сказати, асисе шо то ви за єдні? Пірший пунт: чи маєти поверхо ву адукейшин чи паргирову, бо ми сі видит, жи йно наїпочиткову, бо з вашиго писма віходит, шо вся наша біда лоточи ваше серсе, а тамтим йно таляри. Друге питане: чи ви австріяцка, західняцка чи східняцка вкраїнска, бо то багато має до того, шо у вас на гадці тай як собі толку вати. Потрете: чи ви опри’л'ичилисіі в якус партію, чи жиєти так люзом в демократі, а як ви в партії то ми цікаво, в який кінец кигнити? А тепер прошу ґречно вашої по ради. На той рік, в нашому відґілі, вібрали ми за голову на-місто. То ми пірши раз такий трафунок, хоч істою в членах уже 26 літ тай зим і акуратно шо без другий рік пла чу вкладку... Тож сипла я без дві негіли над тим окольником с цен- траїлії і гадаю си ол райт! Шос му робити. Шоби роздубути 500 живих членкиній — треба їм шос навбі- цєти. За бесдурно тепер нима ніц, а на навбіцєню то цалий світ і іто- літиканти крутєтсі, як мидвідь на горичій блєсі. Дайминато: молодим членкині- ям — пенсію, вдовам — жинихів, слабим — цілюще зілє, всім з пів- едукешин — дохтор, магістрат, ін- дзінєр, або хюч якес ,,ова“, небош- кам —• вічне одпочив а не. Тоди кожна буде знала чого стоїть у ву рганізації! В наші касеті писати більше прахтично, от пророство пані Мі- хальїди, там є всьо по правді, ну й таки дуже треба курс кидане карт. Ми жиєм й чиїс на чисі не стоїт, шо сі можи стати у зотрішний динь, куждому тре вснати та й та лантів мож вішукати а так... вся наша кунтура йде на капурис. Тільки крулів змальовати на мру- лови і одна гетманша! Шем си розміркувала жи наші бахорі не хочут вогорити крайо- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
