Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XIV. ____________________________________ КВІТЕНЬ, 1957 ________________________________________ JL4 Воскресний День Містерія народження і Воскре- сення Христа хвилювала від віків допитливі уми світу й сповняла надхненням мистців. Тема Христа вічна. Вона живе і розвивається в мистецтві всіх часів, починаючи від раннього середньовіччя — в мі- ніятюрах книг, в статуях-дерево- різьбах, згодом у фресках святинь та величних полотнах майстрів ре несансу й барокко, аж до наших часів. Коли ж ця тема живе в ми стецтві, то вона живе і діє в душі людства. З людської душі рветься вона, щоб проявитись у світі в ми стецькім творі у руках вибранців Божих. Великий мистець впродовж віків; неначе священнодіє, присту паючи з трепетом до великої Бо жої Тайни, щоб представити її людству в новому, йому тільки ви димому світлі. Перетворена в душі мистця подія ясніє новими барва ми в його творі. Вона живе в Лю дині, що не стратила Божої подо би і живе в віках, і до тепер... Факт Воскресіння Христового, незаперечуваний навіть історика- ми-скептиками, служить для філо- софів-ідеалістів, як незбитий доказ Божеськости Христа, як доказ о- статочної перемоги первня добра над первнем зла у світі, світла жит тя над темінню смерти та про Ло гос, Бога-Слово, як альфу й омегу життя. Світ завжди ділився на тих, що як мироносиці увірували в першу вістку у воскресіння Христа, воз- радувались і пішли благовістити, світові про велику перемогу Не поборного, і на тих, що як невір ний Тома не ймуть віри і ладні б укласти пальці свої у ще свіжі ра ни Його, щоб переконатись — Він це, чи ні? Є народи, що в більшості спри ймають розумом Христа і засвою ють Правди Його через докази ло гічної послідовносте Це західні нації. Вони пішли слідами єван гельського Томи і стали згодом колискою раціоналістичного ми слення. Є ж народи, що в більшості сприймають Христа істотою душі своєї, серцем своїм, і віри їхньої ніякі протидокази не зломлять. До тих народів належить український нарід, що сприйняв істину воскре сіння Христового, як ті євангель ські мироносиці. „Христос Воскрес“, — звіщає в тисячне споконвічний власник у- країнського чорнозему, звіщає то ді, коли його грабують і нищать, коли орди чужих наїздяиків ніве чать добро і святощі батьків і дідів його, коли, орючи рідну ниву, ви орює порубані ворожою шаблю кою черепи прадідів своїх; „Хри стос Воскрес“, — возвіщає він і тоді, коли буйні голови свої кла дуть сини його в обороні отчизни любої. „Христос Воскрес“, — зві щає він і підноситься з руїн вибо рювати нове життя, щоб у нім за сяло Сонце Правди. „Воістину Воскрес“, — падає в одвіт із сто- тисячі грудей, із грудей народу, бо вірить він у воскресний день, у день перемоги правди на землі, добра над злом, життя над смертю. І віри його схитнути ніхто ще не здолав. Довгі, як вічність, хвилини, го дини, і дні мук і смерти попере джали день воскресний Христа. І здавалось прибічникам і учням Христа, що настала непроглядна ніч. Ридання Матері Святої ско лихнуло землю, коли замучене тіло її Первенця здіймали з хреста. Сотні янголів, як на фресках! сла ветного Джіотто, голосили й за ломлювали в розпачі руки над му ками і смертю Богочоловіка і бо лем Матері Його... Та ось минули дні безнадії і прийшов День Во скресний і новим неземським сяй вом заясніла Христова постать, за ясніла для всіх народів світу... Про мінь сяйва того святого замандру вав і в далеку Україну і осінив ду шу народу, що увірував у Нього. І несе він той промінь віками у сер ці своїм: крізь бурі війн, крізь лихоліття чужих займанщин, крізь каторгу заслань... Довга, як віч ність, терниста дорога українсько го нараду, й здається не бути вже дню, бо темінь оповила непрогляд ною паволокою всі закутини землі його, закинула одних синів і дочок його на Сибір, других розсіяла по світі... Безсмерним зберігся тільки промінь від сяйва Воскресіння Хри стового в глибині душі його, не зломна віра в перемогу праівди, у світлий День Воскресний, що гря де в будуччині після ночі мук. З тим променем, віримо, дійде той нарід до своїх вершин, щоб здій снились пророчі слова великого Шевченка: „Церква-домовина Розвалиться, а з-під неї Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти.“ Наталя Пазуняк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
