Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ви! Діяльний народ! Завжди кудись спішимося, якби боялись, що можемо чогось не дігнати! — Треба їх скоротити! — піддає думку Хри стя в той час, як адвокат простує до огнетривалої каси в кутку своєї канцелярії. — Що? Справи? — повертається він до неї. Ні-і! Вони мають сенс, їх не треба змінювати! Ба чите, існують оправи, які приносять нам гроші. Така справа називається „праця". Інші справи відносяться до нас, як до громадян цієї прекрасної країни. Це ,,обов’язок" Мусимо і любимо його виконати. І врешті третя справа це улюблена розвага, яку виконуємо залюбки. Видаємо на -неї гроші, які одер жали за оправи число один і не маємо ніякої користи. Але маємо задоволення. Такі ми, американці! — Я ще щось могла б сказати про американ ців — відважується Христя і помічує, як він накру чує якісь літери в малому замку огнетривалої каси. —- О, я думаю, що ще багато дечого .можна б сказати! — сміється пан Бордо. Протну, кажіть, цікаво послухати! Це відноситься теж до англійців каже вона. Витягає шию, щоб побачити, що саме виймає з каси адвокат, але відчинені двері заслонили перед її зором усю їх середину. — Це відносно письма . . хочу сказати, що американці і англійці пишуть ,,я“ з великої літери. Це виглядає так, що кожен вважає себе найважливішим на світі! В українців ,,я“ це остання літера в абетці!. —-Та невже?! Це неправильно на мою думку. Кожне ,,Я“ справді найважливіше, бо боно — життя, одне і неповторне! У нашої спільної приятельки. Еви' це „Я“ з великої літери з’єдналось було з тим ,,я“ з кінця абетки! Повірте, так було. До речі: Як вам там було подобалось? Чи Діна не солодка дитина? Благословила Нінку в тих днях, охоче .простила їй провину супроти неї, — має Христя готову від повідь, але щось стримує її признатися .в тому. Мов із отуманеною головою, цілком зачарована ходила в тих днях. Нові враїження сипались на неї з неспо діваним розгоном. Сприймала їх ніби увісні, втом лена новиною. Евин дім насував їй думку, що попала просто до мільйонерів. їй було б дивно, якби хто був сказав, що .мільйонери мають на багато більше. На травни ках перед домом рухомий вужик сам скроплював травичку. Рожі пнялися по стіні гаражу і цвіли вздовж стежок. У кімнатах пухкі килими, глушили кроки, якісь зелені пташенята літали по веранді і го ворили англійські слова, а навіть речення. На кім натного собаку витрачали гроші, щоб тільки при йшов до здоров’я. Колишнє помешкання батьків на вулиці Білин- ського в Станиславові, а потім на Богданівні у Львові з своєю скромною красою і вигодою майже затерлося було в її пам’яті. Найбільше знане було життя у ва лізці, в товарових вагонах, що везли її все дальше від рідної землі, речі без значення, краси і тривало сте. Єдиний малий килимок маминої роботи, свідок давнього життя, що ним прикрашували всі стіни, се ред яких не тіриходилось їм тільки перебувати, на сував думку про колишнє замилування до краси. Усе було нове для неї. І був нарешті дім, хата. Це так прекрасно мати хату! Бігала від долішніх кім нат до горішніх, приглядалася до меблів, залюбки відбирала від Еви пилосос і, змінюючи щіточки, на водила чистоту у цілому помешканні. Для неї відсту пили бібліотеку. Дві стіни були там повні книжок, у кутку стояла величезна земна куля, під третьою стіною стояла лежанка і столик із якимись записка ми, чистим папером і приладдям до писання. ,,Це царство мого чоловіка, — Сказала Ева. У пристані вона не пізнала була Еви, це була якась інша жінка, цілком не схожа на ту, що хоч замря- чено, але все ще була в Христиних думках. Але тепер відживав її усміх, голос, мова, хоч і мала якийсь но- ліш звук, чи наголос. Він усе тут щось шукає і записує. Працює над якимсь винаходом. Але це нічого. Він може взяти потрібні йому книжки і зі йти вниз до їдальні, чи вітальні і там працювати*1 ,,Це немило — признала.. Христя. Трохи вона боялася зустрічі з тим незнайомим інженером, якого улюблену кімнату вона саме займала. — Я м©[гла б спати на веранді, тепер тепло, справді “ ,,0, нічого! Не турбуйся. Підшукаєш помеш кання, як вже остаточно устійнягь виїзд твоїх бать ків. А 'бібліотекою не турбуйся, мій чоловік є , в ер Т ізі ґоінґ, вері ізі ту пліс’!“ Знову довкола неї була якась інша чужа мова. Досі була польська, чеська, словацька, німецька. Усі по черзі мусіла вивчати. Але досі вона трималася оподалік десь на. вулиці, в урядах, у школі, була поза межами їх домашнього вогнища. З хвилиною, як повернулися Діна й інженер, увійшла, у хату, звучала довкола, вдиралася в уха. Вона втомлювала, постійно напружуючи її увагу. Чула її, коли була вже в ліжку і все довкола затихало, бо тоді вона повторялася в думках. Так вона намішувалась у па м’яті і набирала значення. Скупе знання англійської мови зо шкільної лавки відполірували, очистили і примінили до щоденного вжитку. Тоді вона ще не усвідомлювала собі, що ця мова стане для неї клю чем, який відкриє їй двері до скарбів знання. І не мала заслуга в тому була Діни. Діна була ніби струнке деревце, що ним не хо- літала ще буря, молоденька сарна, яка не чула стрілу мисливця. Не виявила супроти Христі забагато уваги і ніякої нікавости. Христя чекала питань, відкіля вона, як там і таке інше, питання які ставила їй Ева. Але іцього не було. Діна сказала їй тільки, що радо її бачить, але відразу зайнялася телевізором і своїми справами. Мала гостину-несподіванку у своєї при ятельки, якій треба було принести, якийсь дарунок, хотіла купити собі нашийник і кульчики, що їх ба чила на п’ятій евені в Нью Йорку, роздумувала яку саме працю взяти їй на ні тижні вакацій, щоб вона могла купити собі, що саме хотіла. Найбільшою її турботою була, щоб не прибула хоч півфунта на вазі. Потрапила проводити цілі години поліруючи свої нігті, добираючи зачіску до лиця, примірюючи сукню. Її не можна було розжалувати чиєюсь бідою. (Продовження буде) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
