Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВЕСНА ІДЕ Медведиха цілу зиму З медведятками малими На морози не зважала, У барлозі теплім спала. І було їм там вигідно. Зручно, затишно, спокійно» Холод їм не дошкуляв, 1 ніхто не турбував. Тільки раз, якось, лисичка, Яка мешкала тут близько, Приходила попитати У сусідів, що чувати. Та ще зайчик довгоногий Пробігав біля барлога; Гукав у вікно що-сил^ Щоб погрітися пустили. Та медведі міцно спали, На сусідів не зважали: У міцному сні сопли, І на ввесь барліг хропли. І не знали, і не чули, Як зима уже минула. Сонце з неба засміялось, І зима втекла, злякалась,,. Сніг розтанув, рівчаками Біжить в річку між полями. Теплий вітерець повіяв, В лісі проліски посіяв. Гукнув зайчик до лисички; — Вже весна іде, сестричко! Ти медведів не стрічала? Невже сплять ще, не вставали? Ходім разом до барлога Та розбурхаєм їх троха! І побігли вдвох хутенько, Стрибаючи веселенько. От прибігли, разом стали, І весело загукали: — Гей, медведі, годі спати, Йде Весна, пора вставати? Медведиха крик почула, Вікно хутко відімкнула, Хотіла гостей нагнати, Щоб не заваджали спати. Та почула спів пташиний, І весняний дух лагідний, — Сама зразу злагідніла, До гостей заговорила: — Любі гостоньки, вітайте! Лиш хвилину почекайте. Я дітей з колиски вийму, І з барлога до вас вийду. Всі зібрались на горбочку, Посідали там рядочком, їх весняне сонце гріло,, А все кругом гомоніло: — Вже Весна іде! Весна Уже Зиму проганя! Ясне сонечко пригріє — Все кругом зазеленіє! Л. Гаєвськ а-Д енес ПРО МУДРУ ЛИСИЦЮ І ПІВНЯ ПРОСТАКА Що лисиці хитро-мудрі, Півень це давно чував, Тільки впевнитися в тому Все нагоди ще не мав. Але раз Лисиця нишком І в його курник прийшла. Бачить — сідало високе, Й солоденько почала: — Добрий вечір, куме Петре! Чи живі, здорові всі? — Слава Богу! Як там ваші? — Та нічого наразі... То дарма на мене кажуть. Що така я і сяка, Що неначебто тиняюсь По сусідських курниках... Йду оце до вас у гості, Люди їдуть до млина, І розсипали в дорозі Вісім лантухів зерна. Там ячмінь, та там пшениця.» Хоч лопатами згрібай, Або клюй собі, і курок Із усіх кутків скликай... Ти сходив би, поки люди З зерном ради не дадуть Чи сороки чи ворони Усього не поклюють... — Дуже дякую, кумасю, Завтра я туди схожу, А тобі зате новинку Теж цікаву розкажу... — Ні, ти — зараз. На хвилинку Тільки з сідала злети, Розкажу і покажу я, Як тобі туди пройти... — Ще раз дякую сердечно За ту знахідку з зерном: Завтра сходим неодмінно — Я і курки — всі гуртом. Але слухай: наш господар Баранця оббілував, І назавтра, ради свята, Свіже мясо приховав... — Де? — Лисиця затремтіла. — Близько. Нічого й шукать: Там комора в кінці двору, Круглий прохід без дверцят. Тільки зайдеш, то праворуч Білий стіл такий стоїть, А на ньому, ще й без соли, Вся баранина лежить... Попрощалась, і — в „комору’1 І не встигла крикнуть: „ах!“ Як нежданно опинилась У Сірка в міцних зубах... Ранком Півень, як звичайно, У дворі з курми гуляв, І замисленно-розважно Сам до себе сокотав: — Що лисиці хитро-мудрі, Щось не віриться мені: Може й мудрі, та не дуже, Може хитрі, та дурні!.. О. К о б е ц ь ПИСАНКУ ПИСАЛА — А я писанку писала! — Ти? Сама, Оксано? — Ні, ще й мама помагала. — Що ж робила ти? Що — мама? — Я бляшаночку помила, Мама віск у ній топила. Мама писанку писала, Я бляшаночку держала. Ми взяли яєчок двоє, Розписали їх обоє. Фарбували їх у фарбі. Подивіться — гарні, гарні! Чо. НА ПРОВЕСНІ Мячиком червоним викотилось сонце. Хором заспівали весело пташки. Чи ви чули, діти? Вже весна! Не сон це! Бо розквітли в лісі фіялки запашні. Завтра зберемося ми гуртом до школи. Підемо до лісу, нарвемо квіток. Зеленіють пагорбки, почорніли доли І почав вже казочку говіркий струмок. 10. II. 57 р. Ніна Наркевич Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
