Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ганна Черінь Бабуся пече паски Вже пятниця Страстна, і до вечірні Із церкви задзвонили дзвони мирні, Старенька глянула — о, вже надворі й ніч! Себе перехристила, потім піч Й, зітхаючи, з духмяної печі Виймати стала баби й куличі. Ну, що ж, паски, сказати б, ще так-сяк: Хрести на них і кольоровий мак, Родзинки в них і масло, й всяка сить, А тільки радість з тіста не пашить. Як не міси, як не печи — удасться Така, як і сирітське наше щастя. — А доля наша вже усім відома. . . Не так, не так воно бувало вдома: Три місяці складаєш ті яєчка, Муки збереш світлішої з пів дечка, З півпляшки рижієвої олії; За шинки шмат онука гуси пасла, За полотно десь виміняли масла, В сусідки випросиш родзинок жменю . . . Два тижні до Великодня ячменю Посієш в мисочці — зійде, як щастя перше! (О, часу на таке нема, у нас тепер вже!) Затопиш піч, спечеш — і вийде паска Легка й весела, наче Божа ласка, Пухка, й пахуча, як з берези сік — І все вдатніша, краща все щорік! Лист від далекого брата — Христос Воскрес! У Кошурові цвіте <вже ряст, про ліски й медунки. Барвистий килим квіття оживляють рої бджіл, джмелів. У теплому, весняному сонці віється духмяна пахоть. Кос примостився на найвищому дереві, дивиться у розлогий світ, що ся гає десь, аж іпова Побі-рки, до Чу- бо'вої Стінки, Бабурових левад та посвистує на подобу соловя. Не сміло визирають із трави перші фіалки. — Христос Воскрес! Кухонний стіл, той довжелез ний, на хрещатих ногах, покритий сніжно-білим обрусом, заквітча ний барвінком. Порося з хроном у зубах, гиндик, шинка, ковбаса, мазурки і гордовиті „баби" з лю- крованими головами. Усі веселі й добрі. Сходяться се ляни з побажаннями й писанками: вусатий Артемон, похмурий Они- сько, козацький, мов запорожець Данило Квас, Григор Мазур із пи санками, на яких Благовіщення й Роїзпяття, крепко вже підхмеле- ний Василь Шминдер, спокійний, увітлиівий Денис, очайдушний Ка- піра, Федір Палений та інші, Інші... — Христос Воскрес! У городі вже позамітані, при брані алеї, грядки, мов малі пів- ланки, „під шнур“ виплекані рука ми Горпини, Василини та інших „маминих дівчат". Тюльпани вже збираються цвісти, розквітають черешні — буйна прикраса горо ду, лісу та ферми у цю пору. Ра дісно й весело на душі і серці. Стільки щастя, що аж не знати, що з ним робити! —■ Христос Воскрес! По обіді тихцем викрадаємось до Бобіків. Маю завжди страх пе ред гістеричним, диким Вацьом. Бобік уже залитий, верзе теревені, але зустрічає нас радісно, гостин но. Ковбаса, горілка, пиво. У го ловах шумить, як в улию. Верта ємось на непевних ногах через Кошу рів. Німець*) вертає, блідий, мов стіна. Сідаємо серед рясту, щоб витверезитись трохи й не зрадитись перед батьками. Висо ко, високо десь дзвенить у бла киті жайворонок, про народини якого розповідає легенда: — Коли ще Христос ходив по землі й вістив великі слова любо- ви, трапилось, що йшов раз ран ньою весною у супроводі малого янголяти.. Земля була ще сіра та порожня, ані стебелини травиці, ані однієї пташки. *) Німець — так жартівливо звали Гвгу, одну з сестер. Христос ішов сумний, задума ний. Тоді той малий повшук — янголик вхопив грудку землі й шпурнув нею високо, високо, про сто у блакитне небо. Аж Христос підвів очі й дивився за нею. І враз ця грудка землі ожила, розпо- стерла крильця й почала пово леньки спадати на землю, видаючи з себе срібний, мов дзвіночок спів. І прокинувся враз із задуми Христос, а обличчя його просяяло усміхом. І віже від тоді жайвор появля ється перший провесною, здійма ється високо, високо, а потім зі співом спадає поволі на землю. — Христос Воскрес, сестро! Замість святочних побажань по силаю тобі жменю цих спогадів далеких, зліплених невправною рукою, але бючих живою крівлею нашого дитинства. 5. березня 1957. Твій Стах Примітка. Письменниця Галина Жур ба дозволила ласкаво на надрукуван ня цього Великоднього листа від сво го брата, що ще раз і з подібною си лою відтворює враження „Далекого світу". Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
