Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК XIV. ____________________________________ КВІТЕНЬ, 1957 ________________________________________ JL4 Воскресний День Містерія народження і Воскре- сення Христа хвилювала від віків допитливі уми світу й сповняла надхненням мистців. Тема Христа вічна. Вона живе і розвивається в мистецтві всіх часів, починаючи від раннього середньовіччя — в мі- ніятюрах книг, в статуях-дерево- різьбах, згодом у фресках святинь та величних полотнах майстрів ре несансу й барокко, аж до наших часів. Коли ж ця тема живе в ми стецтві, то вона живе і діє в душі людства. З людської душі рветься вона, щоб проявитись у світі в ми стецькім творі у руках вибранців Божих. Великий мистець впродовж віків; неначе священнодіє, присту паючи з трепетом до великої Бо жої Тайни, щоб представити її людству в новому, йому тільки ви димому світлі. Перетворена в душі мистця подія ясніє новими барва ми в його творі. Вона живе в Лю дині, що не стратила Божої подо би і живе в віках, і до тепер... Факт Воскресіння Христового, незаперечуваний навіть історика- ми-скептиками, служить для філо- софів-ідеалістів, як незбитий доказ Божеськости Христа, як доказ о- статочної перемоги первня добра над первнем зла у світі, світла жит тя над темінню смерти та про Ло гос, Бога-Слово, як альфу й омегу життя. Світ завжди ділився на тих, що як мироносиці увірували в першу вістку у воскресіння Христа, воз- радувались і пішли благовістити, світові про велику перемогу Не поборного, і на тих, що як невір ний Тома не ймуть віри і ладні б укласти пальці свої у ще свіжі ра ни Його, щоб переконатись — Він це, чи ні? Є народи, що в більшості спри ймають розумом Христа і засвою ють Правди Його через докази ло гічної послідовносте Це західні нації. Вони пішли слідами єван гельського Томи і стали згодом колискою раціоналістичного ми слення. Є ж народи, що в більшості сприймають Христа істотою душі своєї, серцем своїм, і віри їхньої ніякі протидокази не зломлять. До тих народів належить український нарід, що сприйняв істину воскре сіння Христового, як ті євангель ські мироносиці. „Христос Воскрес“, — звіщає в тисячне споконвічний власник у- країнського чорнозему, звіщає то ді, коли його грабують і нищать, коли орди чужих наїздяиків ніве чать добро і святощі батьків і дідів його, коли, орючи рідну ниву, ви орює порубані ворожою шаблю кою черепи прадідів своїх; „Хри стос Воскрес“, — возвіщає він і тоді, коли буйні голови свої кла дуть сини його в обороні отчизни любої. „Христос Воскрес“, — зві щає він і підноситься з руїн вибо рювати нове життя, щоб у нім за сяло Сонце Правди. „Воістину Воскрес“, — падає в одвіт із сто- тисячі грудей, із грудей народу, бо вірить він у воскресний день, у день перемоги правди на землі, добра над злом, життя над смертю. І віри його схитнути ніхто ще не здолав. Довгі, як вічність, хвилини, го дини, і дні мук і смерти попере джали день воскресний Христа. І здавалось прибічникам і учням Христа, що настала непроглядна ніч. Ридання Матері Святої ско лихнуло землю, коли замучене тіло її Первенця здіймали з хреста. Сотні янголів, як на фресках! сла ветного Джіотто, голосили й за ломлювали в розпачі руки над му ками і смертю Богочоловіка і бо лем Матері Його... Та ось минули дні безнадії і прийшов День Во скресний і новим неземським сяй вом заясніла Христова постать, за ясніла для всіх народів світу... Про мінь сяйва того святого замандру вав і в далеку Україну і осінив ду шу народу, що увірував у Нього. І несе він той промінь віками у сер ці своїм: крізь бурі війн, крізь лихоліття чужих займанщин, крізь каторгу заслань... Довга, як віч ність, терниста дорога українсько го нараду, й здається не бути вже дню, бо темінь оповила непрогляд ною паволокою всі закутини землі його, закинула одних синів і дочок його на Сибір, других розсіяла по світі... Безсмерним зберігся тільки промінь від сяйва Воскресіння Хри стового в глибині душі його, не зломна віра в перемогу праівди, у світлий День Воскресний, що гря де в будуччині після ночі мук. З тим променем, віримо, дійде той нарід до своїх вершин, щоб здій снились пророчі слова великого Шевченка: „Церква-домовина Розвалиться, а з-під неї Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти.“ Наталя Пазуняк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
