Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У Лесі на вікні є гарний вазоиок. Ще взимку мати купила в місті квіткові цибульки й дала Лесі. — Посади їх до вазо-нка і добре їх доглядай: підливай щодня, щоб земля була вогка, а як зявляться листочки, то тримай вазонок на світлі. От матимеш до Великодня гарні гіяцинти, сказала мама. Леся 'послухала мами. Посади ла квіткові цибульки до гарного вазонка й пильно їх підливала. Че рез деякий час з землі виткнулись гарні зелені листочки, а незаба ром вигналась товстенька міцна стебелинка, на якій визначились цілими рядками пупянки. З кож ним днем вони все більшали і Леся ніяк не могла дочекатись, коли во ни розкриються. Вона дуже хоті ла щоб до Великодніх свят квіточ ки розквітли. Тоді можна буде їх поставити на Великодній стіл із свяченим. Леся дуже любить радісне свя- іо — Великдень. Вона завжди до помагає мамі нести до церкви не величкий кошичок із пасконо, кра шанками, сиром та пахучою ков- басото. Навколо церкви так гарно бути в колі, де кожний стоїть зі своїм кошичком або мискою, коло якої весело блимає червона свічеч ка. А коли скінчиться відправа й Леся поївертається до дому, то за вжди вона з мамою прибирає Ве ликодній стіл... А цього року на Великодньому столі буде стояти Лесіїна квітка, як розцвіте. Тільки чому вона ще й досі не розкрива ється? Лесі не терпиться. Вона вже може в десятий раз підбігає до вікна й знову приглядається до пупянкіїв. А що, як би їх трошки відкрити? подумала Леся й вже простягнула руку до рослини, як почула з-заду за собою бабусин голос. — Що це ти задумала, Лесю? Не руш пупянків, поки самі не роз криються. — Бабусю, я хотіла, щоб квітка розцвіла до Великодня, відказала Леся. То ти краще помолися, то й розцвіте твоя квіточка, а будеш пу- пянки руками розкривати, то зави нуть і повідпадають, закінчила свою мову бабуся. Леся її послу хала й більше не рухала квітки. На Великдень вона пішла з та том і мамою до церкви. Там було гарно. Врочисто співав хор, скрізь горіли свічки. Священик у білій, блискучій ризі виходив до людей та вітав їх: „Христос Воскрес", а на дзвіниці гули дзвони великі та маленькі. Леся молилася, слухала співів, але думка про квіточку не покидала її: „Чи розцвіла квітка, ми ні?“, псе думала вона. Коли всі повернулися додому, Леся відразу підбігла до вікна, де стояв вазоник. А там... Леся не ві рила своїм очам... там красувалась замість непоказьних зелених пу пянків чудова пахуча китиця біло сніжних дзвоників гіяцинту. — Розцвіла, розцвіла! застриба ла на радощах Леся. Вона вже взя ла вазоник до рук, щоб віднести його до вітальні та поставити на давно приготоване місце, як до кімнати вбіг її старший брат Юрко. — Ти знаєш, Лесю, що трапи лось? Гриць упав на сходах та так пошкодив собі ногу, що його від везли до лікарні. Бідний Гриць, сумний буде в нього Великдень! Леся знала Гриця. Це — товариш Юрка, що живе недалеко від них. А Юрко далі казав: —- Бідний Гриць! Я віднесу йому свою най кращу писанку та ще книжечку, яку дідо мені подарував. Хай чи тає, щоб не так сумно йому було лежати. — А я? Леся задумалась.. —1 Що ж я понесу Грицеві? І прига дала Леся, що має гарну квітку. Цю квітку вона віднесе до лікарні й поставить на столику коло його ліжка. Великодній стіл і без неї буде гарний. Леся нахилилася до квіточки, поцілувала її ніжні пелюстки та тихенько сказала. -—■ Бувай здорова, квітонько. Будеш тепер жити вже в хворого Гриця. І .видалося Лесі, що хтось шепнув їй із самої середини най більшого дзвіночка гіяцинту: — Добре, люба дівчинко. Живи щасливо! І коли на другий день товаришки Лесі запитали її, де по дівся її гіяцинт, то Леся розповіла їм, чому цього року її Великодній стіл зостався без квітки. Але смут ку не було в душі Лесі. Здавало’ся, що все навколо ще більше радіє в цей ясний, весняний, погожий день Великодніх Свят. Ніна Наркевич Лесіна квітка і пригадала Леся, що має гарну квітку. Цю квітку вона віднесе до лікарні...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
