Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВЕСНА ІДЕ Медведиха цілу зиму З медведятками малими На морози не зважала, У барлозі теплім спала. І було їм там вигідно. Зручно, затишно, спокійно» Холод їм не дошкуляв, 1 ніхто не турбував. Тільки раз, якось, лисичка, Яка мешкала тут близько, Приходила попитати У сусідів, що чувати. Та ще зайчик довгоногий Пробігав біля барлога; Гукав у вікно що-сил^ Щоб погрітися пустили. Та медведі міцно спали, На сусідів не зважали: У міцному сні сопли, І на ввесь барліг хропли. І не знали, і не чули, Як зима уже минула. Сонце з неба засміялось, І зима втекла, злякалась,,. Сніг розтанув, рівчаками Біжить в річку між полями. Теплий вітерець повіяв, В лісі проліски посіяв. Гукнув зайчик до лисички; — Вже весна іде, сестричко! Ти медведів не стрічала? Невже сплять ще, не вставали? Ходім разом до барлога Та розбурхаєм їх троха! І побігли вдвох хутенько, Стрибаючи веселенько. От прибігли, разом стали, І весело загукали: — Гей, медведі, годі спати, Йде Весна, пора вставати? Медведиха крик почула, Вікно хутко відімкнула, Хотіла гостей нагнати, Щоб не заваджали спати. Та почула спів пташиний, І весняний дух лагідний, — Сама зразу злагідніла, До гостей заговорила: — Любі гостоньки, вітайте! Лиш хвилину почекайте. Я дітей з колиски вийму, І з барлога до вас вийду. Всі зібрались на горбочку, Посідали там рядочком, їх весняне сонце гріло,, А все кругом гомоніло: — Вже Весна іде! Весна Уже Зиму проганя! Ясне сонечко пригріє — Все кругом зазеленіє! Л. Гаєвськ а-Д енес ПРО МУДРУ ЛИСИЦЮ І ПІВНЯ ПРОСТАКА Що лисиці хитро-мудрі, Півень це давно чував, Тільки впевнитися в тому Все нагоди ще не мав. Але раз Лисиця нишком І в його курник прийшла. Бачить — сідало високе, Й солоденько почала: — Добрий вечір, куме Петре! Чи живі, здорові всі? — Слава Богу! Як там ваші? — Та нічого наразі... То дарма на мене кажуть. Що така я і сяка, Що неначебто тиняюсь По сусідських курниках... Йду оце до вас у гості, Люди їдуть до млина, І розсипали в дорозі Вісім лантухів зерна. Там ячмінь, та там пшениця.» Хоч лопатами згрібай, Або клюй собі, і курок Із усіх кутків скликай... Ти сходив би, поки люди З зерном ради не дадуть Чи сороки чи ворони Усього не поклюють... — Дуже дякую, кумасю, Завтра я туди схожу, А тобі зате новинку Теж цікаву розкажу... — Ні, ти — зараз. На хвилинку Тільки з сідала злети, Розкажу і покажу я, Як тобі туди пройти... — Ще раз дякую сердечно За ту знахідку з зерном: Завтра сходим неодмінно — Я і курки — всі гуртом. Але слухай: наш господар Баранця оббілував, І назавтра, ради свята, Свіже мясо приховав... — Де? — Лисиця затремтіла. — Близько. Нічого й шукать: Там комора в кінці двору, Круглий прохід без дверцят. Тільки зайдеш, то праворуч Білий стіл такий стоїть, А на ньому, ще й без соли, Вся баранина лежить... Попрощалась, і — в „комору’1 І не встигла крикнуть: „ах!“ Як нежданно опинилась У Сірка в міцних зубах... Ранком Півень, як звичайно, У дворі з курми гуляв, І замисленно-розважно Сам до себе сокотав: — Що лисиці хитро-мудрі, Щось не віриться мені: Може й мудрі, та не дуже, Може хитрі, та дурні!.. О. К о б е ц ь ПИСАНКУ ПИСАЛА — А я писанку писала! — Ти? Сама, Оксано? — Ні, ще й мама помагала. — Що ж робила ти? Що — мама? — Я бляшаночку помила, Мама віск у ній топила. Мама писанку писала, Я бляшаночку держала. Ми взяли яєчок двоє, Розписали їх обоє. Фарбували їх у фарбі. Подивіться — гарні, гарні! Чо. НА ПРОВЕСНІ Мячиком червоним викотилось сонце. Хором заспівали весело пташки. Чи ви чули, діти? Вже весна! Не сон це! Бо розквітли в лісі фіялки запашні. Завтра зберемося ми гуртом до школи. Підемо до лісу, нарвемо квіток. Зеленіють пагорбки, почорніли доли І почав вже казочку говіркий струмок. 10. II. 57 р. Ніна Наркевич Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
