Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Діти на роздоріжжі і. У турботі за цьогочасне й майбутнє українського поко ління на чужині висказують щораз частіше свої думки й поради не тільки батьки і ви- ховники, але теж керівники мо лодечих організацій та визнач ні діячі церковних та світських установ. Справа вдержання ді тей і молоді при рідній* вірі і Народі стала вже актуальною проблемою усього національно свідомого українського грома дянства на чужині. І багатьом із нас стає щораз то ясніше, що ьі змінами, які еміграція вне сла в наше особисте, родинне і соціяльне життя, мусять теж прийти зміни виховних форм, і метод, якими слід підготовити наші діти і молодь до життя на чужині, сьогодні і завтра. Ба гато з того, що було колись у Батьківщині самозрозуміле і правильне, сьогоднішня дій сність викривляє, або й зовсім відкидає. Під її твердим тиском наша настороженість до „нови нок" у виховній ділянці поміт но слабне, підсвідомо шукаєхо вже шляху до компромісу з но вими вимогами. Немає найменшого сумніву, що знання і вживання рідної мови є однією з важливих за порук зберегти наші діти й мо лодь перед відчуженням. Одна че знаємо такі випадки, що у- країнська молодь, роджена в Західній Канаді, передусім та, що скінчила вищу школу, по правно володіє українською мовою, але українство є їй не тільки байдуже; буває, та мо лодь відноситься до всього, що укоаїнське, насмішливо, а то й із погоодою. Інші знов випадки показують, що молодь укпаїн- дького ооду в Східній Канаді -слабо або й цілком не говорить по укоаїнськи, але має деяке знання укоаїнської історії, ґе- оґоафії, культури, знає про по дії останніх десяти років в У- країні. Молодь та признається до свого українського похо дження і виявляє охоту колись поїхати до країни своїх бать ків. В першому випадку знання української мови було справою цілком поверховною, зумовле ною конечністю, бо батьки не знали і не вживали дома іншої крім української мови. В дру гому умовини хатні були такі, що діти вже в ранньому дитин стві почали говорити чужою мовою, а українську чули лиш принагідно. Але від батьків своїх, у хвилинах туги за Рід ним Краєм, можливо навіть у чужій мові, слухали повні ніж- ности розповіді про Україну, її нарід, народні звичаї і мистец тво. У тому випадку свідомість походження і національне по чуття виростало у глибині ди тячої душі і в уяві створювало ясну візію країни їх батьків. Виходить, що вивчити мову і наказати її вживати — це ще далеко не вирішний засіб у збе ріганні дітей при народі, дале ко не сповнений обовязок бать ків супроти родини і Народу. Неменш важливе є розвинути в дітей уже змалку "почуття гордости з приналежности до народу батьків і прадідів. Зви чайно, це глибоке почуття не виростає тільки з вивчення па тріотичних віршів і крилатих Заходами 22 Відділу СУА в Шикзго заложено в „Паблик Лайбрері“ український куток. Там знайшла місце пара українських: ляльок, що їх виконала члзнка Відділу п. Анна Рубчак.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
