Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наталя Забіла СНІГОВИК Якось рясно падав зранку Сніг блискучий, як срібло. Біля школи аж до ґанку Кучугури намело. Потім сонечко пригріло, Сніг привянув надворі. Узялися тут за діло На перерві школярі. Сніг качали та ліпили Хто як міг і хто як звик. І внедовзі виріс білий Величезний С Н І Г О В И К . Із вуглинок чорні очі, Ніс кирпатий з буряка, Руки в боки — ніби хоче Танцювати гопака! День проминув непомітно, йде додому дітвора. І лишивсь вночі самітний Сніговик серед двора. А з-під стріхи враз горобчик Каже: Це меткий хлопчак! Він веселий, він завзятий, Він раніш за всіх встає І ніколи із рогаток Нас, горобчиків, не бє! Знає множення й складання, Сам я бачив у вікно: Як дадуть йому завдання — Вмить розвязане воно! Сніговик подумав трішки, Обтрусив від снігу книжку, Під пахву в?н зошит взяв І горобчику сказав: — Ну, як справді цей хлопчина, Оттакий, як кажеш ти, То вже значить, неодмінно Слід йому допомогти! Хай вже так, книжки додому Віднесу я сам йому. Тільки путь, тобі знайому, Покажи мені пряму! II От як стало зовсім тихо, Ворухнувся сніговик, Подививсь на білі стріхи, В правий бік і в лівий бік. Подивився на дорогу, На пухкий, блискучий сніг... Раптом бачить: коло нього Щось чорніє біля ніг. Він незграбно нахилився Та пильніше придивився: Що це? Зошити й книжки Загубили хлопчаки! І на одному з зшитків Він побачив в той же час — Напис виведено чітко: „Кость Петренко. Перший кляс“. — Кость Петренко? Хто ж цей хлопчик, Що книжки шанує так? III От шкода, ніхто не бачив, Як по снігу навпрямки Сніговик ішов терпляче, Під пахвою ніс книжки. Тільки місяць придивлявся І страшенне дивувався, Визираючи з-за хмар: — Он який іде школяр! Важко йти ногами з снігу! Та хоч рухатись не звик, На слизьку ступає кригу Добрий, білий сніговик. Йде до річки, через кладку Потім вулицею впрост До самісінької хатки, Де живе Петренко Кость. Ось підходить і злегенька Він постукав у вікно. — Гей, виходь-но, Кость Петренко! Ось тобі твоє майно! Костик вже лягав у ліжко. Чує, хто це стукотить? Вибіг він і бачить: книжка Під віконечком лежить! Ось і друга! Ось і зшитки! А на стежці до воріт — На снігу виразно видно — Чийсь важкий відбився слід. В далині іде на мостик Еілий-білий чоловік... Здивувався дуже Костик: — Та невже це сніговик? IV Вранці Кость прибіг до школи, Подивився — диво з див! Сніговик немов ніколи І нікуди не ходив! Костик всім про цю пригоду Розповів серед двора. Ще такого дива зроду Не чувала дітвора! Хвилювались хлопці дуже: — Ну й пригода! Оттак ніч! Сніговик стояв байдуже, Наче й не про нього річ. Та хоч щоб не говорили, А ніхто не сумнівавсь. Тільки сторож — дід Гаврило Щось у бороду всміхавсь. Малому Борисові Богусябвському у Сиднеї, Австралія, мати пошила козацьке вбрання, а батько спору див шаблюку. Недаром вони родом із Запоріжжя!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
