Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різдвяний лист Присвячую всім тим, хто жертвенною працею причинилися до того, щоб розрадити в дні свят залишєнців у Німеччині. мистецтво, студіює його зразки і перетворює його в новітні ви роби. Килими й вибійки, вико пані за його проектами, дістали на кустарній виставці у Петер бурзі найвищу нагороду. У 1917 р. вшанував його у- країнський науковий світ, йме- нуючи професором Академії Мистецтва. Після короткої од норічної перерви, коли то В. Г Кричевський завідував кераміч ним інститутом у Миргороді, він викладав в Академії пейзаж та український народний орна мент аж до 1941 р. Та впродовж цього часу розвинув ще одну ділянку своїх зацікавлень. Він став працювати в кіно-мистец- тві, як мистець-архітект і на уковий консультант. З його до помогою поставлено фільми „Тарас Шевченко", „Тарас Тря- сило“, „Борислав сміється", „Звенигора", „Назар Стодоля“ „Сорочинський ярмарок“ Живо цікавило його також оформлення книжок. Вже дав ніше він робив обгортки для творів М. Грушевського, В. Винниченка, Гр. Чупринки. По тім для одного видання „Укра їнська пісня“ він виконав понад 400 малюнків нар. мистецтва. Та враз із цим багатством його творчости йому довелось зазнати й найбільшої втрати, що її може пережити мистець. Коли на початку 1918 р. біль шовики розбили з гармат буди нок М. С. Грушевського, де жив у той час із своєю родиною професор Кричевський, знищи ла пожежа всі його картини, етюди, архітектурні проекти, етнографічні й архітектурні за рисовки і багату збірку творів народного мистецтва, що її він сам зібрав та заповів місту Харкову. А в 1943 p., коли від тягались німці з України, воєн ні дії знищили й безсмертний його твір — будинок Полтав ського Земства. Для українського мистецтва ці твори не пропали. Вони ли шили глибокий слід у мистец тві того часу, та в душі його су часників. Ми, що зустрілись із ним в останніх роках його жит тя, вдячні йому й за ті перлини, що ними він вспів обдарувати наш невеличкий гурт. А україн- Вельмишановна Пані! Ваш Різдвяний подарунок — харчеву пачку одержала, про що повідомляю Вас із глибо кою подякою. В наших обста винах ця посилка є матеріяль- ною, а водночас і моральною підтримкою. Вона є наявним доказом того, що ти тут на 1 чужині не є всіми забутий і одинокий на світі, а хтось по думав про тебе, подбав, поздо ровив. Аджеж найтяжчі хвилини на еміграції невідступно припада ють на дні свят, коли найбіль ше гризе туга за Рідним Краєм, найяскравіше відчуваєш, що ти не дома, а на далекій, непри вітній чужині. А тим часом ще і ще одне Різдво Христове. А там незабаром і Новий Рік 1953! Час іде. Вже десять літ, як ми скитаємось! Скільки пере жито тяжких ударів долі! Скільки пролито сліз! І далі напружене чекання . Коли ж, коли повернемось на свою рідну Батьківщину? В якомусь тумані ввижаються картини далекого минулого. Стежками стеляться незабутні зимові краєвиди Рідного Краю. Що там? Чи сидять за святко вим столом твої рідні? Чи зга дують тебе? А може гинуть десь у глибоких снігах півночі, Сибіру, Колими, згубивши чи сла, дні і дати свят у безпро світній, каторжній праці... Схвильований розпаковуєш пакунок і перша та ж сама дум ка: „А чи мають вони там у се бе що їсти, що поставити на стіл у таке велике свято?“ За лізна заслона завісила все. Штучно розділила нас, прире кла на довгу, болючу розлуку... Ось із такими думками роз кривала я пачку. Розчулена, ні би бачила ті дбайливі руки, що так старанно все припасу- вали. Навіть цукор завдяки то му, що був зашитий у мішочок, теж на цей раз не розсипався, бо раніш приходилось виймати тільки його опаковку, а сам цу кор, мабуть, як у казці сіявся, сіявся дрібними крупочками з Америки через океан і в Евро- пі, так що по цих слідах напев не можна бзлло б попасти аж туди, де ця пачка починалася. А ось тут же охайна пачечка гречаної крупи. Та ще й цілень ка! Справжній презент! Бо ж у Німеччині всього стає (у кого, звичайно, є гроші), а от гречки дуже трудно знайти. Вона тут зовсім не родить, а з інших кра їн її не дуже привозять із тієї простої причини, що німці в ній смаку не добирають. Українці часто її згадують. У них тут найкращою й дивовижнішою стравою для частування гостей і є ця „заморська“ страва. Якось і в мене обідав Його Екс- пеленція, православний єпи скоп. В моєму скромному обіді гречана каша викликала фурор. Скільки байок, приказок на те му гречаної каші! Скільки спо гадів, починаючи від молошних гречаних нив, що пахнуть ме дом, пчілками і вільним, широ ким, українським степом і кін чаючи особистими спогадами кожного гостя від років дитин ства. Звичайно, вдома цьому ніко ли не надавали особливого зна чення, хіба що сміючись із ко гось говорили: „Гречана каша сама себе хвалить“ Ну, а тут виходить навпаки, що ми, укра їнці, розхвалюємо її на всю Ні меччину. Думаю, що такі й інші поді бні думки рояться в голові кожного коли він, пройнятий приливом душевної теплоти, відчуває щиру опіку далеких територіяльно, але близьких серцю заокеанських земляків. Дозвольте ж і зі свого боку поздоровити Вас, шановні пані, з великим Святом Христового Народження і Новим Роком! Іванна Чорнобривець ське жіноцтво збереже Й О М У вдячну память зокрема за той шлях, що він промостив у ді лянці народнього мистецтва. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
