Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О. Лятуринська 22 СІЧНЯ Відкіль з’явилося, ЕЗЯЛОСЬ давно забуте і закляте? Яке забило джерело води живої? — Не вгадати. Так на руїні з лихоліть рясніє ранньою весною квапкий препишний буйноцвіт і дивини і звіробою. 15. І. 1948. Із небуття, з-під клятьб сторіч, неначе крокус із-під снігу, воскрес народ ураз, за ніч, й до сонця підійняв лодигу. Поглянеш: вколо ще зима, ще прийде сніговій сердитий. Дарма, дарма, усе дарма! — Народ воскрес, щоб жити, жити! Марія Головінська На подвірі свіжі сліди хода ків, відхилені ворота, а біля во ріт — смерека у снігу. У хаті, на білій скатерті, у срібних ліхтарях, догоряли вос кові свічки. У печі палахкотів вогонь. Будильник пересунув вказівку поза четверту годину і вона преспокійно йшла у даль шу дорогу. — Старенька, старенька, чи паламар уже взяв ключі до цер кви? — Вже, вже. На ногах панотця вилискува ли чоботи та стукали по підло зі. Доня протерла очка. Має йти до церкви... Та заки панотець натягнув футро й шапку, вона стояла по біч, окутана добрими руками мами. — І чого він ще не дзвонить? — вискочила думка, коли пан отець узяв доню за руку. Вона глянула на віконця, вкриті срібним квіттям та лист ками папороті, на ялинку в куті, на ляльку, що ще спала у своє му ліжочку та й пішла до две рей. По стежечці скрипіли чоботи тай палиця у снігу, скрипів сніг На Утреню під ногами дівчатка і творились ямки від малих ніг, коли хотіла йти побіч. Стежечка була вузенька. Недалеко перед ними відки дав паламар лопатою сніг, що засипав стежечку попід гору аж до церкви. Ключі дзвонили ' в його руках. А все дальше під гору при ставав панотець. Блукав зором по розкинених хатах у стіп го ри, то понад гору ген-ген до Бескида. — Чому думає тепер про се ло? — гляділа у добрі очі, але не питалась. Хати мов зібгані люди в ко жухах стояли, несміливо гляді ли перед себе. І жаль давив сер це панотця. Думав про те, що молоде покоління, яке вироста ло на його очах, не зазнає га- разду-добра, як і його. Очі побігли по верхах. Пала мар добився до церкви. Дівчат ко притулилося до кожуха. Вдарили дзвони: “Христос Раждається”. Усміхнувся панотець. Наро дився Христос — надія на кра ще життя для людей для його села... — Христос Раждається прошепотіли його уста і цей шепіт осів на хвилях дзвонів. Вони розкидали його по збочі, по цей і той бік гори, ген-ген до Бескида. І понад Бескидом усі смереки білими ангелами стали, у їх коронах звіздоньки заблистіли... — Славім Його і одна звіздонька за другою зникала, поза Бескид ховалася. Притулилося дівчатко ще більше, очі великі, великі стали. — Ангели знад Бескида злеті ли? Чому зіроньки розгубили? Дрижачі уста притулились до чоленька доні й добре, любо стало. — Чи ж не знаєш, що сонце має зійти і тому зорі зника ють? І показав рукою на схід, де Тростян, де Маківка. — А чому не колядують? Нічого доні не відповів, чо гось задумався. По загородах заблимали світ ла. Доріжками попри кущі ка лини заскрипіли ходаки і чобо ти та загомоніли люди. Зарваниця 1939. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
