Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із листів до Редакції НОВІ книжки До статтей, поміщених у нашому журналі, дістаємо часто відгуки, за пити, спостереження. Радіємо цим від гомоном, що його викликують писан ня наших співробітниць. Та щоби вра ження було повне, щоби з дописів та спостережень користали всі чи тачі — впроваджуємо рубрику „Із ли стів до редакції44. Щоправда, дещо вже обговорювалось дотепер у руб риці „Із листування". Та це були що денні проблеми й потреби організації СУА, які й продовжуватимемо. А тут хочемо зясувати наш звязок із чита чем. Шановна Редакціє! У ч. 11. „Н. Ж “. п. Г. Ліська розказала дітям про тварину, що її називає „опоссум“. Із о;- пису й ілюстрації бачу, що тут зайшла помилка щодо назви. Бо в Америці під назвою „опос- сум“ розуміють зовсім іншу тварину, а саме дидельфа. Ди- дельфів є кілька родів у півд. Америці, а з ЗДА тільки один (Dideliphus virginiana). Ця тварина належить до тор- бунів, подібно як канґур. Тор- буни носять малята в торбі на животі, бо вони родяться недо розвинені. А тварина, про яку розказує п. Ліська, це лемур і належить до мавпівок,' тцо є споріднені з мавпами, отже найвище розвиненими ссавця ми (пальці з нігтями за виїм ком одного на руці). Та бать ківщиною лемурів не є Австра лія, тільки Мадагаскар і деякі острови на Індійському океані. Австралія поза торбунами (канґури й інші) і стекунами (качконіс) первісно не мала жадних ссавців, за виїмком пса дінґо і лиликів, які могли пере летіти море. Отже коли там те пер живе цей лємур, мусіли йо го туди завезти люди. Це ціка вий факт його акліматизації. Т. Калитовський, Бофало, Н. Й. (Уривок із листа) У Шампанії є така місцевість Троа, по дорозі у Швайцарію. Це дуже стара місцевина і там панує дух Містраля. Про Міс- траля знає в Троа кожна дити на. Провансалія горда на свою мову і фолькльор і цю свідо мість збудив у них Містраль. Бурмістр міста береже давні бу динки і всі памятки історичної вартости. Є там громадка українців. ГІри французькому синдикаті мають свою секцію і провадять її молоді, що вже роджені у Франції. Вони захопились теж ідеєю зберігання свого фольк- льору та народнього мистецтва. Один із них розказував мені, як вони на Різдво вивели перед французькою публикою україн ський вечір. Один із тамошніх молодих українців перебрався за бандуриста, зібрав довкруги себе дітей і під звук бандури розказував дітям про Україну та її звичаї. Потім на сцені хлопці й дівчата танцювали. Цього ррку вони йдуть із коля дою поміж французів на їхнє Різдво, а на наше між наших. Пізніше готують картину з жит тя Тараса Шевченка французь кою мовою і вже збирають ма- теріяли. А треба Вам знати, що це все роблять із власного по чину й ніхто їм цього не піддає. Видно, що здобули вони при знання, коли бурмістр запропо нував їм влаштувати в одному з давніх будинків Троа — свій музей. На те він дає поиміщен- ня. Та вони спершу хочуть зро бити виставку народнього мис тецтва, щоб запізнати мешкан ців Троа й околиці з нашими скарбами. В тій справі й при їхали до Парижа, бо це 160 км. звідсіля. Вони й до Вас напи шуть за інформаціями, бо шу кають усюди піддержки. Дарія С., Сарсель. Марійка Кузьмович-Головін- ська: СЕФТА, збірка оповідань із бойківського життя. Видав ництво „Америка“, 1952. Ціна 1.50 дол. Перед нами невелика зелена книжечка, чепурно оформлена Св. Гординським. Чотири опо відання — чотири жіночі по статі, взяті з життя передвоєн ного десятиріччя. Вони зобра жені так ярко, що бачимо їх неначе живими, як проходять у панорамі бойківського села. У них питома любов до своїх гір, лісів та полонин. Хоч неве ликими гараздами обдарувала їх вбога бойківська земля та прикувала їх до себе і старо давнім повірям і красою рід них краєвидів. Це вірні сини й дочки своєї гірської землі, якої не міняють за легше життя на долах. Традиційно бережуть батьківських звичаїв, а хто їх не заховує, тому й спокою не ма і кара Божа... І Маківка і лихоліття війни, переслідуван ня поляків, а потім німці і боль- шевики, від яких одиноким ря- тунком стає — ліс. А жінки тверді, як криця, пе реносять усе горе, враз із най більшими життєвими трагедія ми. Нелюб-чоловік, безплід-‘ ність і позбуття небажаної ди тини і дівчина вертається з най мів покриткою, а мати, вивезе на на Сибір, шукає по дитбу динках залишеного сина. Може' аж забагато проблем, одначе всі змальовані вірно, а жива акція зацікавлює читача. Не бракує і жінки-героїні, яка йде в ліс разом із чоловіка ми і повнить довірену службу медсестри, розвідчиці чи курі- єра. Це Сефта, Фінка, Олена.. А Марійка, Анна, Настася та Євка це представниці давньо го бойківського побуту з у с і є ю його коасою та й традиційним повірям. К. Ґардецька. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
