Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЯК ЗИМА РОЗБУДИЛА ВЕСНУ 36 OUR LIFE • March-April 2026 Останній зимовий місяць, лютий, зник серед поодиноких сніжинок. Настав березень — час, коли диригувати приро - дою починає Весна, коли природа прокидається від сну, розкриваючи свої таємниці. Це час, коли дерева починають тягнутися до сонця свої - ми тонкими гілками, пташки згадувати свої трепетні весняні пісні, комахи повільно вилазити зі своїх зимових укриттів, а звірята несміливо визирати з нір і дупел. Люди теж чекали на весну та бажали тепла. Та цьогоріч на вулиці ще затрималася й панувала Зима: кружляли пухкі сніжинки, холодний вітерець пронизував до кісток, а калю - жі виблискували тонким крижаним склом. — Де ж ти, Весно? — шепотіли дерева й квіти. — Ми вже втомилися від снігу та морозу. Ми хочемо тепла. А Весна тим часом міцно спала у своєму затишному зе - леному ліжечку, десь високо на небі. Сувора та холодна се - стра Зима намагалася її розбудити, але даремно. А все тому, що минулого року Весна так захопилася грою в схованки з Літом, що пішла на відпочинок і заснула надто пізно. То ж тепер ніяк не могла відійти від свого глибокого сну. Зима спочатку стукала у дверцята будиночка Весни. А коли зайшла всередину, то шепотіла на вушко і благала се - стру Весну швидше прокинутись. Потім лоскотала її ніжні щічки своїми холодними рукавичками — але Весна лише переверталася на інший бік і далі спала. Олена Кукуєвицька , авторка дитячих казок та оповідань. м. Київ — Що ж мені робити? — зітх - нула Зима. — Мабуть, доведеть - ся самій братися за справу, щоб врятувати світ та зберегти уста - лений хід і зміну пір року. Зима почала згадувати, як Вес - на розкривала й пробуджувала природу. Тому попросила гороб - ців заспівати весняну пісню. Але замість пісень почула лише: — Кха-кха! Холодно нам співа - ти! — тремтіли горобці, що пов - сідалися на голих гілках дерев. Натомість же більше ховали свої голівки у пухнасте пір’я. З надією, що їй удасться, Зима спробувала створити квіти, які так легко виникали за велін - ням її сестри Весни. Але замість пролісків і тюльпанів з’явля - лися лише морозні візерунки на вікнах та крижані кришта - лево-білі квіти на землі. Потім Зима попросила холодний Вітер вщухнути. Та Вітер лише виправ - довувався: — Я не можу втихомиритися, бо завжди ходжу поруч із то - бою — холодною і строгою. Натомість Вітер ще більше здійняв свої повітряні плечі. Ніжне Сонечко взялося допо - магати Зимі: намагалося гріти сильніше. Однак лише трохи послаблювало мороз, бо влада Зими була надто сильною. Тоді Зима вирішила накрити землю сніговою ковдрою, щоб зберегти ніжні паростки рослин, які пробивалися з-під неї. Але сльози, які вона проливала від розпачу, падали на землю кри - хітними крижинками.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
