Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 OUR LIFE • March-April 2026 Традиційні українські вечорниці відлунали ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДДІЛІВ І ЧЛЕНКИНЬ • BRANCH & MEMBER NEWS Віра Сорочак , 129-й Відділ, Округа Детройт Відлунали ще одні української вечорниці. Ще кілька днів після вистави всі мережі інтернету рясніли теплими відгуками, яскравими фотогра - фіями та відеоспогадами з них. Люди ділилися емоціями, впізнавали себе на світлинах, сміяли - ся, згадували пісні й сценки, а хтось уже запиту - вав про наступні вечорниці. А за лаштунками вечорниць — зовсім інший світ. Там ще донедавна кипіла справжня творча буря: довгі вечори репетицій, багаторазові пере - читування й правки сценарію, підбір акторів, по - шуки костюмів у шафах і валізах. На щастя, в на - шому відділі є дбайлива господиня, Валентина Шайда, якій у спадок дісталася чарівна бабусина скриня. Тож пані Валя всіх убрала в українські на - ціональні строї, взула парубків у хромові чоботи, жіночок закрутила великими барвистими хустка - ми, а дівчатам на голови заклала українські ві - ночки з кольоровими стрічками. Окрема історія — декорації. Старі рушники, килими, глечики, лавки, гарбузи, кошики — усе треба було знайти, позичити, привезти, розста - вити так, щоб сцена справді стала українською хатою. Кожен предмет мав свою душу й історію. А ще — музика. Репетиції пісень, злагодження голосів, пошук правильного темпу, щоб і серце за - щеміло, і нога сама йшла в танок. Хтось не міг по - трапити в тон, хтось забував слова, але з кожною наступною спробою народжувалася гармонія. І ось настав той вечір. Зала наповнилася гомо - ном, запахом свіжоспечених пиріжків, сміхом і очікуванням. Люди приходили не просто поди - витися виставу — вони приходили доторкнутися до України, до спогадів дитинства, до голосів ба - бусь і матерів. Усе те, що здавалося хаосом ще на останній репетиції, стало магією під час виступу. Актори ожили у своїх ролях, сцена заговорила, зал за - сміявся, заспівав, затамував подих. Тут уже не було ні втоми, ні хвилювання — тільки радість спільної справи. І саме заради цього варто було не досипати но - чами, щось перешивати, виправляти, нервувати й знову пробувати. Бо вечорниці — це не просто вистава. Це зустріч сердець. Це жива Україна да - леко від дому. Це пам’ять, яка продовжує жити. І тому ми напевно знаємо: такі вечорниці обов’язково будуть знову. Спільне фото союзянок та артистів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
