Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2026 35 ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ • IN MEMORIAM Nadija Balaban Sulyukmanov Branch 118, Houston, TX Nadija Balaban Sulyukmanov (1971–2025), a beloved, honest, kind-hearted, and faithful woman, was born on July 16, 1971, in Ternopil, Ukraine. In 1990, Nadija moved to the U.S., settling in Houston, Texas, where she met her beloved husband, Albert Sulyukmanov. They had a beautiful daughter together, Chris - tine, and moved into their dream home in The Woodlands, Texas. Nadija was a dedicated parish - ioner of Protection of the Mother of God (Pokrova) Ukrainian Catho - lic Church in Houston, and over the years, she generously sponsored many church improvement projects and always helped with church fundraising events. Nadija was an active member of UNWLA Branch 118 for over 25 years. Her ability to manipulate the dough-rolling ma - chine for pyrohy-making and fundraising efforts will long be remem - bered. She was quick, thorough, and very hard-working. Nadija was a kind woman and was always willing to help those in need. Nadija enjoyed reading books, doing puzzles, and Ukrainian embroi - dery. Nadija passed away on November 23, 2025, at the age of 54. She will be sorely missed. Vichnaya Pamyat! Eternal Memory! Nadija is survived by her husband, Albert Sulyukmanov, her daugh - ter Christine Sulyukmanov, and her son-in-law Nathan Taylor. She also leaves behind her mother, Eugenia Balaban, her brother Viktor Balaban, her sister-in-law Maria Balaban, her sister Halyna Seniw, her brother Ivan Balaban, and her nieces and nephews, Nina Lytvynchuk, Olia Cadena, Tania Seniw, Oksana Balaban, and Ihor Balaban. Martha Noukas, Branch 118, Houston, TX Російсько-українська війна ста - ла ще однією незагойною раною в серці діячки. Невпинна допомога Україні, ЗСУ і наближення перемоги стали пріоритетними. У січні 2022 р., напередодні широкомасштабного вторгнення, Люда пише: «Скіль - ки біди, скільки залишилось сиріт, скільки згорьованих матерів! Але я вірю, Україна є і Україна буде!». Надам також слово посестрам, які добре знали Люду і працюва - ли з нею пліч-о-пліч. Наталя Павленко (голова СУА): «Люда Вусик впродовж багатьох років членства в СУА щедро діли - лася своїми знаннями, відданістю та теплом душі в кожній справі». Маріянна Заяць (почесна голо - ва СУА): «Люда була невтомною поборницею України та надзви - чайно відданою лідеркою і член - кинею СУА». Орися Сорока (архівна рефе - рентка СУА): «Пані Люду знала по - ловина Верховної Ради України». Оксана Пясецька (референтка з питань культури СУА): «Та при - страсть, знання, тепло й відданість, які вона вкладала в кожну справу, свідчать про життя, гідно прожите в служінні іншим». Оксана Лодзюк Кривулич (зв’язкова від екзекутиви СУА): «Я на - солоджувалася численними розмовами про її дитинство в Україні. Її пристрасть до збереження пам’яті про Голодомор надихала». Христя Шмотолоха (членкиня 111-го Відділу): «Люда дуже шану - вала і любила СУА, була учасницею багатьох конференцій... працю - вала невпинно, щоб задержати присутність СУА в Лос-Анджелесі». Люда Вусик була серед тих, хто клав підвалини відновлення Не - залежности України. Усі, кому пощастило її знати, пам’ятатимуть її неоціненний внесок у розбудову України, її щедру допомогу та добрі справи. А на державному рівні роботу Л. Вусик відзначено грамотою Міністерства культури України (1994), медаллю ордена Великого князя Литовського Гедиміна (1995) та орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (1998). Якось на запитання, що б вона могла побажати патріотичній моло - ді, вона закликала: «Не сходьте з цього шляху!». А особисто мені за - пам’ятався її останній лист, в якому вона так просто і щиро обіцяла: «Я всім серцем з вами...» Валентина Левицька, 111-й Відділ СУА, Лос-Анджелес Більше про життєвий шлях нашої посестри й непересічної українки св. п. Людмили Вусик можна прочитати у дописі Ганни Твердохліб «Її місією була допомога українцям у боротьбі за свою незалежність», що надрукований в «НЖ» No 5 у 2021 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
