Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Січень-Лютий 2026 7 кількість разів! І, як не прикро, робили це офіцій - но, зокрема через циркуляри, укази, закони, ана - феми тощо. На підтвердження — кілька сумних фактів: 1720 р. – цар Петро І видав указ про заборону друкувати книги в Україні та про вилучення укра - їнських текстів з церковних книг; 1729 р. – наказ Петра ІІ переписати з україн - ської мови на російську всі державні постанови та розпорядження; 1753 р. – Катерина ІІ указом заборонила викла - дання українською мовою в Києво-Могилянській академії; 1775 р. – зруйнування Запорізької Січі та за - криття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях; 1847 р. – розгром Кирило-Мефодіївського то - вариства й жорстоке переслідування української мови та культури; заборона найкращих творів Т. Шевченка, П. Куліша; 1859 р. – спроба міністерства віросповідань і наук Австро-Угорщини замінити українську ки - риличну азбуку латинською в Східній Галичині та Буковині; 1862 р. – закриття безплатних недільних укра - їнських шкіл для дорослих в підросійській Україні; 1864 р. – прийняття Статуту про початкову шко - лу, за яким навчання повинно проводитися лише російською мовою; 1869 р. – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Східної Га - личини; 1876 р. – Емський указ Олександра про заборо - ну друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування україн - ських текстів під нотами народних пісень; 1881 р. – заборона викладання у народних шко - лах і виголошення церковних проповідей україн - ською мовою; 1888 р. – заборона Олександром ІІІ вживати українську мову в усіх офіційних установах і забо - рона на хрещення українськими іменами; 1914 р. – заборона відзначати 100-літній юві - лей Т. Шевченка; указ Миколи ІІ про заборону української преси; 1914–1916 рр. – кампанії русифікації на Захід - ній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви; 1924 р. – закон Польської республіки про обме - ження вживання української мови; 1925 р. – остаточне закриття Українського «та - ємного» університету у Львові; 1926 р. – лист Сталіна з дозволом вести бороть - бу проти національного українського «ухилу»; по - чаток переслідування діячів «українізації»; 1934 р. – розпорядження міністерства вихован - ня Румунії про звільнення всіх українських вчите - лів, які вимагали повернення до школи україн - ської мови; 1947 р. – операція «Вісла»: примусова депорта - ція українців з їхніх етнічних територій (Лемківщи - на, Надсяння, Підляшшя, Холмщина) та розселен - ня їх «урозсип» між поляками у Західній Польщі; 1960–1980 рр. – масове закриття українських шкіл на території СРСР, Польщі та Румунії; арешти, винищення української інтелігенції; 1970 р. – наказ про захист дисертацій тільки ро - сійською мовою; 1984 р. – початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % заробітної плати вчителям російської мови порівняно з учителями української; 1989 р. – постанова про законодавче закріплен - ня російською мови як загальнодержавної. Загалом, українська мова зазнала близько пів - тори сотні утисків. Її зживали зі світу, її плюндру - вали, принижували та витісняли. Але народ її збе - ріг, бо мова – то його душа, її повітря і етнічний код. Мова – то наші морально-національні чес - ноти, наш хребет і надійний рубіж. Український народ тривалий час не мав офіційного права на власну мову. Але він не дав мові розчинитися се - ред інших. Українці зберегли свій етнос, свої зви - чаї, свій національний характер. То ж будьмо гідними мови Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Не забуваймо, чиї ми нащадки, і робімо все, аби українська мова не зникла, а залишалася престижною та «живою».
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
