Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 OUR LIFE • January-February 2026 Калейдоскоп війни 2022 рік Ходять чутки, що буде війна – Росія нападе. Слухаю, читаю українські й американські нови - ни, але не хвилююся, бо вважаю це повною ні - сенітницею і блефом. Путін, підтягуючи війська до кордону з Україною, запевняє, що це лише військові навчання, а Зеленський закликає укра - їнців не панікувати та не скуповувати сірників і обіцяє шашлики навесні. Про всяк випадок новини ввечері не дивлюся, бо вранці маю онлайн зайняття і маю бути «у формі», тобто виспатись. Викладаю американ - ським дипломатам українську мову та культуру вранці, а пополудні — російську, адже виросла в радянській Україні з двома мовами. Вранці ввімкнула CBS і побачила рідне місто Київ в зірницях ракетних обстрілів. Поки заварю - ється кава, дзвоню в Україну. «У нас війна», – ка - жуть мені, але голос спокійний, ніби просто ви - пав сніг. Хтось присилає фотографію з 89-річною мамою в холодному брудному підвалі багатопо - верхівки, який ще не був обладнаний під укрит - тя; хтось повідомляє, що всю ніч пролежали з мамою (приблизно ж того самого віку) в коридо - рі квартири подалі від вікон, бо за вікнами точи - лися запеклі бої з російськими десантниками, а хтось просто «криє» лідера сусідньої держави. Прийняла пару транквілізаторів, починаю урок. Обговорюємо новини, а я давлюся сльо - зами, бо плакати не можна – я на роботі. Відтак почалося нове життя. *** Першими ж вихідними зібралися під Білим домом (жила я тоді у Вашінґтоні). Було нас не - багато – близько тридцяти. З плакатами та гасла - ми «Закрийте небо – врятуйте життя!» і «Дайте зброю Україні!» повідомляли американському урядові про свою позицію – позицію місцевих українців. Потім були численні мітинги та про - тести – масові і не дуже. Щовечора наша невели - ка група активістів збиралася під Білим домом, нагадуючи і уряду, і перехожим про те, що вій - на триває. Люди підходили до нас з запитання - ми про Україну і про війну. Деякі викрикували «Слава Україні!». Це гасло досить швидко стало Олена Шевченко , секретарка 136-го Відділу СУА, Нейплз, Флорида відомим. Ми відчували підтримку пересічних американців. *** Дзвоню тітці, але відповідає її невістка: тітка впала вночі по дорозі до ванної кімнати і довело - ся викликати швидку, бо біль був нестерпним і не проходив протягом трьох днів. У місті працювала лише лікарня швидкої допомоги. Не хотілося їха - ти під обстрілами, але син наполягав. Виявився перелом клубної кістки і довелося робити опе - рацію. У лікарні тримали лише два дні, бо багато пацієнтів на одну лікарню в багатомільйонному Києві. Тож доглядом за післяопераційною тіткою займалися син і невістка. Вони тепер живуть ра - зом у сина, що має власний будинок на околиці. Там безпечніше, ніж у самому місті. Коли прийшов час знімати шви, довелося шукати лікаря побли - зу, бо їхати в лікарню було небезпечно, а також не було бензину для автомобіля. Пощастило знайти стоматолога, який і знімав шви. Так моїй 88-річній тітці довелося відчути на собі війну. *** Я потроху звикаю до нової реальності. Що - денні дзвінки та повідомлення друзям і рідним, уроки української та російської, вечірні протес - ти. Відчуття стресу притупилося, але натомість відчуваю проблеми з пам’яттю. Іноді втрачаю думку посередині речення під час уроку. Стає страшно: що це? Рання деменція? Стаття про вплив стресу на пам’ять і концентрацію трохи заспокоїла. Сподіваюсь, це тимчасовий стан. Стає складно з викладанням російської. Якщо раніше це була ще одна мова, яку я знала, то за - раз це мова ворога. Намагалася відділити про - фесійне від особистого, однак довелося відмо - витися. Адже коли вже студенти питають «Вам, мабуть, складно це читати (або слухати)», розу - мію, що це вже виходить за рамки контролю. *** Переїзд до Флориди за станом здоров’я – по - трібен морський клімат. Позаду тридцять один рік життя в американській столиці: робота, сім’я, друзі – все залишається позаду. Попереду – не -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
