Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2012 WWW. UNWLA.ORG 7 «Сила українського духу – невмируща.» Даниїла Лунь і Надія Винарська - Марченко. гобича на Львівщині. Там і зрос - тала, і навчалась. Але... мені ніколи не казали, не оповідали в школі про моє рідне українське мистецтво, не прилучали до живодайних тради - цій, джерел. Як боляче про це нині згадувати. Нам у дитбудинку каза - ли, що все то бандерівське, вороже... Ледь виповнилось 16 років, отримала паспорт та серцем потяг - лась до Києва, до свого прабатьків - ського коріння. Самотня, поневіря - лася тут довго на різних тяжких роботах, доки не влаштувалася на завод «Червоний гумовик». Тут і працювала, вийшла заміж за слюсаря Ми - хайла Вінар ського. Родина у нас із ним була трудяща, робітнича і діти зростали у праці, ставали робітниками. У мене троє синів і четверо онуків. Скільки себе пам ’ ятаю, нашу родину, то дуже важко жилося, у нестатках, але серцем, усім чуттям тягнулася до краси... Залюбки малювала. Здебільшого малювала за уявою матір, бо вва - жаю, що краще за матір - жінку немає нічого в житті, крім Бога - Творця. Вишивати почала, коли вийшла на пенсію. До того нас - правді не знала, яка вона справ - ж ня українська вишивка, ніде зразків не бачила. Та мені особ - ливо залюбки було одягати усе українське і розмовляти лише рідною українською мовою. По - ка зала свої вишивки у науково - методичному центрі. Тут роботи були довподоби – зро - били виставку мою персональну, там зустріла відомого мистецтвознавця Григорія Матечкіна, який побачив, шо я одягнена в українське вбрання, яке сама зробила, і схвально мовив про це, шанобливо та якось особливо щиро сердно. Я не звикла, щоб зі мною так уважно, як рівний з рівною, роз - мовляли такі люди у мистецтві, здебільшого, поводячись поблажливо, зверхньо, мовляв, самодіяльна майстриня, мовляв, вишиває, бо наче не знає, на що час згаяти. А він говорив саме як з художницею, за колір, за красу. Мені аж стало не по собі, хоч було вже чи п ’ ятдесят, а я наче досі спала, а тут душа моя раптово пробудилася, бо він побачив, відчув у мені справді Людину - творця і я стала нею, повіривши йому, і дуже вдячна Богові за це, що Він не дав вмерти моїй душі і таланту. Він розбудив, розкрив усе те глибинне, народне, рідне, усе, що закодо - вано в душі кожної людини від її коріння, прадідів. Аби пробудити в собі предковічну пам ’ ять, код х удожника - творця, не - обхідно як омога повніше жити в українській стихії, оточувати та бу - дити в собі усе українське, зокрема, завчати напам ’ ять не менше п ’ яти рядків Шевченківського «Кобзаря» кожного дня та читати, співати народні пісні... Так, саме з молитви до Бога - Отця та з Шевченківс ького «Кобза - ря» починаю я вдома кожен свій робочий день...та й закінчую свій трудовий день молитвою до нашого Бога - Творця. Дякую Богові за щасливо прожитий день, за хліб, за працю, любов і милосердя до нас, людей, до всього живого на землі, прошу благосл овіння Божого на новий день. Надія Вінарська - Марченко. ” Дуже хочу, щоб люди побачили на прикладі життєвого шляху п. Надії Винар - ської - Марченко, що сила українського духу – невмируща. Даниїла Лунь, вільна членка СУА, член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, співзасновник Товариства «Сила духу» у Філядельфії.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
