Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2012 покотилися. Чи могла я колись уявити собі, що рівно через 70 - років, у Німеччині, у най - улюбленішому місті проклятого усім світом фюрера я буду сидіти за од ним столом із німецькими друзями та слухати українську пісню. Мені не соромно про це розповідати. Доля! По закінченні виставки у неділю пан Г артмут Копплер зробив нам екскурсію до Берліна . Райхстаґ і Бранденбурзькі ворота , а я – у вишиванці та з українськи м прапор - цем, якесь дивне почуття нереального. А далі у центрі німецької столиці на площі 19 тисяч квадратних метрів споруджений меморіал пам'яті мільйонів євреїв – жертв нацизм у у Європі. Це 2 711 сірих плит висо - тою від 0,2 до 4,7 метрів. Недалеко — залиш ки гітлерівського бункера. Він підірва - ний та засипаний землею. Йдучи головною вулицею Берліна, ми почули незвичайні звуки. Це на площі біля Університету Державний симфонічний оркестр Берлінської опери давав концерт. Це традиція — концерти під відкритим не - бом для усіх. Виконувалися твори Бетг овена — концерт для фортепі яно та П'ята симфо - нія. З яким надхненням слухали люди (їх було не море, а океан), що приїхали до Бер - ліна здалека (об'яви про концерти даються заздалегідь). Визнаю, що спочатку я дивила - ся н а надхненні обличчя слухачів. І згада - лося мені, як у Києві після війни у Марі їн - ському парку щонеділі грав симфонічний оркестр філармонії під диригуванням Ната - на Рахліна , і людей було море. Стало прикро, невже в Україні не можна відродити культурну спад щину багатьох поколінь, залу чати молодь до високого мистецтва класичної симфонічної музики. А П'ята симфонія для нас була заключним акордом виставки нашої чорнобильської долі, що була продемонстрована в Німеччині. Сам Бетг овен казав, і музикознавці стверд жують, що у цій симфонії звучить «мотив долі». У Трептов парку ми вклонилися нашим воїнам, які віддали своє життя, щоб ми жили сьогодні. Там люди мовчки зга - дують про своє. Я думала про свого дядька, невідомо де він похований, про несправед - ливе відношення в Україні до ветеранів війни, про молодих людей, що захищали свою землю. У Трептов парку було багато людей із різних країн, для них це не було екскурсією, для них, як і для усіх людей, це місце поклоніння і покаяння. Продовженням хвилюючих спогадів було в ідвідання Б ухенвальда. Коли я туди їхала, у мене був стан як перед екзаменом — хвилювання, йти не хочеш, а потрібно. У першу чергу для тебе самої, для твоєї совісті, задля низького укліну загиблим. Прочитайте, будь ласка, ще раз епіграф до цієї статті. Він відноситься одна - ково як до теми жертв Чорнобиля, так і до теми жертв війни. Вхід у Бухенвальд був через ворота, де із зворотньої сторони на - писаний вислів Цицерона: «Кожному своє». Кожному, хто входив вихід був один — через трубу крематорія. Ще у 1933 році у В а ймарі пр оводилася «Акція знищення неґер ман - ського духу» – спалювали книги, а з 1937 року поблизу В а ймара у таборі Бухенвальд спалювали вже самих представників «не ґ ер - манського духу». Був понеділок, людей, окрім нас трьох, було може ще 2 - 3 пари. В еличезне поле, на місці колишніх 52 бараків лежить чорне каміння. Недалеко від входу металева срібляста плита, на якій позначені усі 18 національностей загиблих. На ній значиться і «Ukrainеr». Ми з панею Л юбомирою, дру - жиною та другом Г артмута Копплера, по ста - вили безсмер тники на плиту. Професор Копплер розповідав мені про в'язня пастора Пола Шнайдера, першого священика , роз - стрі ля ного в Бухенвальді. Пастор вже у 1937 році став в'язнем Бухенвальда за свою опозицію до нацизм у . За відмову шанувати свастику та фюрера, за те, що на день народження фюрера відмовився зняти свій берет і підняти руку на честь Гітлера. Пастора Пола Шнайдера кинули у камеру - один о чку, де він провів останні 14 місяців свого життя. Йо го голос з - за ґ рат пропо - відями підтримував в'язнів. Шановний пан Г артмут Копплер з болем розповів цю історію, він дуже пи шав - ся своїм співвітчизником. Сам пан Копплер з понурою головою окремо ходив по полю. Його батько загинув на війні, мати померла, коли йому було 5 років. Виховувала бабуся, яка, як ми б ачимо, дала йому виховання ш ляхетної л юдини. Тиша. Аура болюча. Порожнє вели - чезне поле, купол синього неба над Бухен - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
