Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2012 WWW. UNWLA.ORG 7 «Сила українського духу – невмируща.» Даниїла Лунь і Надія Винарська - Марченко. гобича на Львівщині. Там і зрос - тала, і навчалась. Але... мені ніколи не казали, не оповідали в школі про моє рідне українське мистецтво, не прилучали до живодайних тради - цій, джерел. Як боляче про це нині згадувати. Нам у дитбудинку каза - ли, що все то бандерівське, вороже... Ледь виповнилось 16 років, отримала паспорт та серцем потяг - лась до Києва, до свого прабатьків - ського коріння. Самотня, поневіря - лася тут довго на різних тяжких роботах, доки не влаштувалася на завод «Червоний гумовик». Тут і працювала, вийшла заміж за слюсаря Ми - хайла Вінар ського. Родина у нас із ним була трудяща, робітнича і діти зростали у праці, ставали робітниками. У мене троє синів і четверо онуків. Скільки себе пам ’ ятаю, нашу родину, то дуже важко жилося, у нестатках, але серцем, усім чуттям тягнулася до краси... Залюбки малювала. Здебільшого малювала за уявою матір, бо вва - жаю, що краще за матір - жінку немає нічого в житті, крім Бога - Творця. Вишивати почала, коли вийшла на пенсію. До того нас - правді не знала, яка вона справ - ж ня українська вишивка, ніде зразків не бачила. Та мені особ - ливо залюбки було одягати усе українське і розмовляти лише рідною українською мовою. По - ка зала свої вишивки у науково - методичному центрі. Тут роботи були довподоби – зро - били виставку мою персональну, там зустріла відомого мистецтвознавця Григорія Матечкіна, який побачив, шо я одягнена в українське вбрання, яке сама зробила, і схвально мовив про це, шанобливо та якось особливо щиро сердно. Я не звикла, щоб зі мною так уважно, як рівний з рівною, роз - мовляли такі люди у мистецтві, здебільшого, поводячись поблажливо, зверхньо, мовляв, самодіяльна майстриня, мовляв, вишиває, бо наче не знає, на що час згаяти. А він говорив саме як з художницею, за колір, за красу. Мені аж стало не по собі, хоч було вже чи п ’ ятдесят, а я наче досі спала, а тут душа моя раптово пробудилася, бо він побачив, відчув у мені справді Людину - творця і я стала нею, повіривши йому, і дуже вдячна Богові за це, що Він не дав вмерти моїй душі і таланту. Він розбудив, розкрив усе те глибинне, народне, рідне, усе, що закодо - вано в душі кожної людини від її коріння, прадідів. Аби пробудити в собі предковічну пам ’ ять, код х удожника - творця, не - обхідно як омога повніше жити в українській стихії, оточувати та бу - дити в собі усе українське, зокрема, завчати напам ’ ять не менше п ’ яти рядків Шевченківського «Кобзаря» кожного дня та читати, співати народні пісні... Так, саме з молитви до Бога - Отця та з Шевченківс ького «Кобза - ря» починаю я вдома кожен свій робочий день...та й закінчую свій трудовий день молитвою до нашого Бога - Творця. Дякую Богові за щасливо прожитий день, за хліб, за працю, любов і милосердя до нас, людей, до всього живого на землі, прошу благосл овіння Божого на новий день. Надія Вінарська - Марченко. ” Дуже хочу, щоб люди побачили на прикладі життєвого шляху п. Надії Винар - ської - Марченко, що сила українського духу – невмируща. Даниїла Лунь, вільна членка СУА, член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, співзасновник Товариства «Сила духу» у Філядельфії.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
