Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2012 покотилися. Чи могла я колись уявити собі, що рівно через 70 - років, у Німеччині, у най - улюбленішому місті проклятого усім світом фюрера я буду сидіти за од ним столом із німецькими друзями та слухати українську пісню. Мені не соромно про це розповідати. Доля! По закінченні виставки у неділю пан Г артмут Копплер зробив нам екскурсію до Берліна . Райхстаґ і Бранденбурзькі ворота , а я – у вишиванці та з українськи м прапор - цем, якесь дивне почуття нереального. А далі у центрі німецької столиці на площі 19 тисяч квадратних метрів споруджений меморіал пам'яті мільйонів євреїв – жертв нацизм у у Європі. Це 2 711 сірих плит висо - тою від 0,2 до 4,7 метрів. Недалеко — залиш ки гітлерівського бункера. Він підірва - ний та засипаний землею. Йдучи головною вулицею Берліна, ми почули незвичайні звуки. Це на площі біля Університету Державний симфонічний оркестр Берлінської опери давав концерт. Це традиція — концерти під відкритим не - бом для усіх. Виконувалися твори Бетг овена — концерт для фортепі яно та П'ята симфо - нія. З яким надхненням слухали люди (їх було не море, а океан), що приїхали до Бер - ліна здалека (об'яви про концерти даються заздалегідь). Визнаю, що спочатку я дивила - ся н а надхненні обличчя слухачів. І згада - лося мені, як у Києві після війни у Марі їн - ському парку щонеділі грав симфонічний оркестр філармонії під диригуванням Ната - на Рахліна , і людей було море. Стало прикро, невже в Україні не можна відродити культурну спад щину багатьох поколінь, залу чати молодь до високого мистецтва класичної симфонічної музики. А П'ята симфонія для нас була заключним акордом виставки нашої чорнобильської долі, що була продемонстрована в Німеччині. Сам Бетг овен казав, і музикознавці стверд жують, що у цій симфонії звучить «мотив долі». У Трептов парку ми вклонилися нашим воїнам, які віддали своє життя, щоб ми жили сьогодні. Там люди мовчки зга - дують про своє. Я думала про свого дядька, невідомо де він похований, про несправед - ливе відношення в Україні до ветеранів війни, про молодих людей, що захищали свою землю. У Трептов парку було багато людей із різних країн, для них це не було екскурсією, для них, як і для усіх людей, це місце поклоніння і покаяння. Продовженням хвилюючих спогадів було в ідвідання Б ухенвальда. Коли я туди їхала, у мене був стан як перед екзаменом — хвилювання, йти не хочеш, а потрібно. У першу чергу для тебе самої, для твоєї совісті, задля низького укліну загиблим. Прочитайте, будь ласка, ще раз епіграф до цієї статті. Він відноситься одна - ково як до теми жертв Чорнобиля, так і до теми жертв війни. Вхід у Бухенвальд був через ворота, де із зворотньої сторони на - писаний вислів Цицерона: «Кожному своє». Кожному, хто входив вихід був один — через трубу крематорія. Ще у 1933 році у В а ймарі пр оводилася «Акція знищення неґер ман - ського духу» – спалювали книги, а з 1937 року поблизу В а ймара у таборі Бухенвальд спалювали вже самих представників «не ґ ер - манського духу». Був понеділок, людей, окрім нас трьох, було може ще 2 - 3 пари. В еличезне поле, на місці колишніх 52 бараків лежить чорне каміння. Недалеко від входу металева срібляста плита, на якій позначені усі 18 національностей загиблих. На ній значиться і «Ukrainеr». Ми з панею Л юбомирою, дру - жиною та другом Г артмута Копплера, по ста - вили безсмер тники на плиту. Професор Копплер розповідав мені про в'язня пастора Пола Шнайдера, першого священика , роз - стрі ля ного в Бухенвальді. Пастор вже у 1937 році став в'язнем Бухенвальда за свою опозицію до нацизм у . За відмову шанувати свастику та фюрера, за те, що на день народження фюрера відмовився зняти свій берет і підняти руку на честь Гітлера. Пастора Пола Шнайдера кинули у камеру - один о чку, де він провів останні 14 місяців свого життя. Йо го голос з - за ґ рат пропо - відями підтримував в'язнів. Шановний пан Г артмут Копплер з болем розповів цю історію, він дуже пи шав - ся своїм співвітчизником. Сам пан Копплер з понурою головою окремо ходив по полю. Його батько загинув на війні, мати померла, коли йому було 5 років. Виховувала бабуся, яка, як ми б ачимо, дала йому виховання ш ляхетної л юдини. Тиша. Аура болюча. Порожнє вели - чезне поле, купол синього неба над Бухен - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
