Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2009 3 «І трет ій ангел засурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод. Ім ’ я зорі мовиться «полин»; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо прогіркли.» – Апостол Іоан. «Одкровення». ЗОРЯ «ПОЛИН» Як часто бувало, я того темного осін ньо - го вечора, шо сіявся дрібним холодним дощем, останнім виход ив із школи. Біля виходу поруч з і сторожем побачив білявеньку, коротко підстри - жену, дівчинку, десь 8 - ми років. На мене дещо з острахом ди вилися великі дитячі оченята, що палали голубим полум ’ ям квітучого льону на бліденькому, з хворобливим рум ’ янцем, личку. Сторож доповів, що за цією першокласницею ніхто не приходив, щоб забрати додому. Після вечері Оленка, так звали нашу ученицю, переночув ала на одному ліжечку з моєю донечкою, а вранці ми бадьоро чвалали до школи. Оленка міцно трималася за мою руку, рятуючи свою від прохолоди. З того часу ми часто зустрічалися, бо моя нова добра приятелька Оленка часто після закінчення навчального дня чекал а на мене біля дверей кабінету, щоб привітатися. Я бачив це, тому навмисно теж виходив в коридор, щоб дитина довго не чекала. Пройшли зимові вакації і я декілька разів надаремно виходив після навчання в коридор, Оленка не приходила... За турботами щоденної нелегкої праці директора школи з двохтисячним колективом учнів якось забув про неї. Нагадала мені про Оленку її вчителька, повідомивши, що дівчинка в лікарні в дуже важ - кому стані... лейкомія. А ще розповіла, що бать - ки Оленки, чи то були евакуйовані, чи просто втекли з Чонобильської зони. До школи більше Оленка не поверну - лася. П ривезли її з лікарні на три дні додому, щоб тут закрились навіки її оченята. Того «полинного» дня, 26 квітня 1986 року, я був у відрядженні в Києві. Столицю огрі - вав світло - сонячн ий весняний день. Пополудні вулиці і перехожих щедро скропив теплий до - щик. Люди радісно всміхались, радіючи весні, просили доброї погоди на вихідні, щоб після «добровільної» ходи по місту в колонах демон - ст рантів добратись до приміських городів, адже «вес няний день рік годує», навчає народна муд - рість. А над Україною вже неслися сме ртоносні хвилі «мирного атому» – горіла Чорноби ль ська атомна електростанція . Гасили той пекельний вогонь київські пожежники, гасили, як звичайну пожежу, в звичайній уніформі, з відкритим облич чям...вони і впали першими. Пройшли ще два дні. Києвом котилася тривога, а радіо і газети про чорнобильську біду мовчали. Школярі щоденно марширували на майданчиках біля шкіл, вчилися, д еручи гор - лянки, кричати «ура», – підготовлялися до пе р - шо травневої дем онстрації. До Києва з ’ їжджа - лися спортовці для участі у «велогонці миру». Кияни і гості столиці вистоювали довгі черги біля гастрономів в надії, що з нагоди « праздніка солідарності трудящіхся» «викинуть» в продажу якісь продукти. Тут і ши рились чутки, шо з Києва в скорому темпі втікають родини пар - тійної верхівки , бо існує якась небезпека, чи то з боку Чорнобильського водосховища, де може прорвати греблю, чи то від вибуху атомного реактора. А держа в ні засоби інформації прого - лошували лозун ги до 1 - го травня. Я покидав Київ 29 - го квітня. На моє зди - вування київський залізничний двірець був пере - повненим вщерть. Натовп штурмував каси за квитками для виїзду з Києва. Нарешті радянське радіо повідомило про пожежу на Чрнобил ьсь кій атомній електрос танції , сповіщаючи, що ситу - ація є під контролем і нема ніякої небезпеки. Так злочинна комуністична Москва пе - ред своїм сконом нанесла ще один смерт оносн ий удар Україні. На цей раз зорею під назвою «полин». Адже полин і чорнобиль – слова синоніми. Святос лав Левицький
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
