Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
24 “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2009 1934 року. ,,В цей пам ’ ятний день, – згадує п. Оксана, – площа в ц ентрі міста та вулиці були вщерть заповнені квітучими колонами барвисто одягненого сільського жіноцтва та молодих дівчат, святково одягнених у мальовничу на - родну ношу, що захоплювала глядачів. Масове виведення хороводів - гагілок просто неба в сліпучий соня чний день з райдугою вишивок – створювало рідну панораму, повну якоїсь древньо - містичної обрядовости... і національної гордости. Такі моменти в житті не забуваються. ” Сповнена енергії, молодечого запалу і патріотизму, Оксана та її подруги в неділю і свята виїжджала на села, де виступала з ре - фератами на освітні, національні та культурні теми. За приналежність до ОУН її вперше арештують у 1934 році з присудом 3 - х років у в ’ язниці. Пізніше – у 1939 - му році вдруге ув ’ яз - нена у станиславівській тюрмі, з якої разом з сотнями українських політичних в’язнів - патріо - тів звільнилася, розбивши двері в ’ язничних камер. З приходом більшовиків (1939 рік) на 7 - ий день більшовицької окупації її було заареш - то вано. Причину свого арешту Оксана зрозуміла відразу: за канц елярійними столами сиділи ко - му ністки, які разом з нею сиділи в польській тюрмі, але вдавали, що її не знають. Ось звідки НКВД за кілька днів вже мало списки молодих українців - патріотів. Оксана весь час молилася до Матері Божої, щоб енкаведисти не знайшли архівів її польського ув ’ язнення. Мабуть, так сталося, бо за кілька тижнів її звільнили. Та нічого не радувало її на волі. Українське насе - лення Станиславова було пргнічене, залякане, немов чорна хмара нависла над містом. І ось нова навала. Запам ’ ятався день 22 червня 1941 року. Пані Оксана згадує: ,, Нараз – несподівано пронісся несамовитий гук совєт - ських літаків, що неначе зранені птахи зірвалися з недалеких летунських баз. Через кілька днів совєтська армія залишила місто. Події наступали одна за одною. 30 червня 1941 року у Львові проголошено Акт відновлення Української Дер - жавности. Радісно святкували цю історичну подію, бо здавалося реальною заповітна ідея ,,Через Львів – до Києва! ” Та за неповні два тижні в Станиславів увійшли німецькі війська. Перем арширувавши через Станиславів, німецькі війська подалися на Сх ід, а німецька служба безпеки (ґ естапо) прий - шла на зміну більшовицького НКВД, зайнявши будинок на вул. Білінського. Німці наказали місцевим жителям вичистити в ’ язницю. Там були знайдені десятки трупів помордованих в ’ язнів утікаючими більшовиками. Оксана з товаришками шукали їхніх рідних. На подвір ’ ї тюрми стояв крик, плач, сльози. Пані Оксана згадує, що тіла закатованих в ’ язнів були обву - глені вогнем, руки зв ’ язані колючим дротом за спиною, сопу х був невиносимий. Одного вересневого ранку перед від - ходом до праці будинок, де Оксана проживала з матір ’ ю, оточили дебелі німецькі жандарми з псами - вівчурами. Зайшли до помешкання і почали обшук. Після того забрали Оксану до знайомої їй тюрми на вул. Бі лінського. Хочу зачитати уривок з книжки п. Окса - ни, де вона пише про свою маму. ,, Моя добра мати з тривогою на очах і сльозами пр а щала мене. Знаючи вже з досвіду, чим закінчуються такі обшуки, вона поклала мені в торбу хліб, цукор, чай і трохи солі. Спа сибі, дорога матусю, за твоє любляче, материнське серце, за обби - вання тюремних порогів під час моїх арештів, за твої неоціненні передачі мені до в ’ язниці, за вистоювання в чергах, щоб тільки якось допомогти своїй дитині, – спасибі за все, та хоч на другім світі прости доньці своїй , що стільки турбот завдавала тобі в так важкому твоєму житті. Гестапо було вщерть заповнене ув ’ язне - ними українцями. Продержавши нас цілу добу без їжі і води, вишикували довгою колоною у два ряди. Так стояли арештовані цілу ніч. Сіда - ти, чи опиратися на стіну не дозволяли. Одна товаришка, Марійка Б. була вагітною на останніх місяцях, не мала сили стояти весь час і жінки вирішили домагатися для неї крісло. Оксана і Філя Б. Підійшли до дверей начальника і німецькою мовою висловили домагання. Крісло жінці дали. Вранці завантажили в ’ язнів на військові автомашини і повезли до Львова. Перебуваючи у Львівській тюрмі на вул. Ло - нцького, по кутах келії можна було запримітити темні ржаві плями людської крові, хоч стіни були свіжо вибілені ” . І так ця в ’ язниця по черзі переходила з рук польського окупанта почерез криваві руки Москви в руки не менш жорсто - кого окупанта української землі – гітлерівської Німеччини. Після трьох тижнів перебування у Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
