Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
„Леся Українка. Хто вона ? Хворе дівча, що створило навколо себе драматичний світ прозорих привидів з античности й середньовіччя? Чи, може, Кассандра, трагічна пророчиця полоненого і заснулого краю, приречена говорити правду людям, які воліли б мрійну казку... Євген Сверстюк Зелений гай, 1906р. Зліва: Леся Косач, Катерина Трегубова (дочка батькового приятеля), Оксана Косач, Антон Шимановський (двоюродний брат Лесі), Климент Квітка (чоловік Лесі), Ольга Косач-Кривинюк, Олена Пчілка, Максим Мережинський (лікар, приятель родини). Леся УКРАЇНКА if if is Все злучиться в цілість — природа і люди, Щое, що минуло, що сталось, що буде; І рідне й чуже поєднається спільно І житиме в думці моїй нероздільно. Затихнуть навік ворожнеча і болі Н е буде діймати вже й гадка неволі, Усім моїм мукам настане кінець — І се буде пильної праці вінець. 1906 Д-р Ася ГУМЕЦЬКА АКТУАЛЬНІСТЬ ДУМОК ЛЕСІ УКРАЇНКИ На відміну від теперішньої оцінки Лесиної творчости як глибоко ідейної, деякі представ ники сучасної їй критики вважали навпаки, що вона безідейна. Ось як Леся пише про це в одному листі до свого дядька Михайла Драго- манова: „... Мене люди зовсім не за самий вірш лають, а за те, що я мало ідейна, чи то пак мало тенденційна, але мені здається, що коли я буду тенденцію за волосся притягати, то всім буде чутно, як її волос тріщатиме нещасний. А вона, як схоче, то й сама до мене прийде, тоді я її вже не прожену.” Варто далі простежити думки Лесі на захист мистецької вартости поезії на противагу до „ідейности”: „На мою думку, то в нас тільки дехто починає вчитися версифікації, а більшість то і досі не признає її, а іде за правилами: “не на- лагай оков на вдохновєньє!” та „аби душа щи ра!” Я знаю одного поета, що склав собі афо ризм: „гарна рима - погибель для ідеї” і, треба сказати, він тримається вірно свого афоризму, вже чи по волі, чи по неволі, - хто його зна. Що ж до мене, то я тільки генієві можу простить кепсько збудований вірш, та й то не завжди. Українським же поетам слід би на якийсь час заборонити писати національно-патріотичні вір ші, то, може б, вони скоріше версифікації вивчи лись, примушені до того лірикою та перекла дами, а то тепер вони найбільше надіються на патріотизм своїх четців, а не на власну риму та розмір”. Звертаючись до нашого сьогодення, може мо ствердити, що питання „безідейного” мистец тва вже навіть не дебатується, а віршування без рим стало звичним явищем, хоч не обов’язково з метою уникнення „ідейности” (можливо, тут де який вплив мала англійська поезія, де римування давно вже стало анахронізмом). Щодо побажан ня українським поетам навчитися версифікації, то тут можна сміливо сказати, що Лесині по
Page load link
Go to Top