Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Щ об бути багатшим від вас, - відповів Гонивітер. - Я к це може бути? - дивувалися брати. - Ви не чули, як цей жебрак благословив мене і бажав всього добра? Брати почали сміятися з Гонивітра. Вони пішли далі і зайшли в ліс. Перед ними жваво стрибала білочка, що лю била гратися з мандрівниками. Вона кинула на кожного з них зернятко зі свого дупла. Два старші брати розізлилися і жбурнули шишками за звірятком, тільки наймолодший, Гонивітер, підняв своє зернятко і сказав: - Чому ви сердитеся і не візьмете вдячно, що ця білочка вам дала? Тоді брати почали ще дужче сміятися з князенка Гонивітра і прозвали його дурнем. Але вже западала ніч, і найстарший порадив середущому, щоб вони сховали свої червінці в землю, бо в лісі жили розбійники і могли напасти на них. Так вони і зробили: два старші закопали в землю свої скарби, а наймолодший закопав те зернятко від білки. Вони полягали під смереками і почали думати, як розбагатіти. На другий день брати розійшлися. Кожний пішов за своїми думками. А через рік вони стрінулися знов у батьківській палаті і станули перед князем. - Батьку! - сказав перший. - Я думав купити всі землі довкола нашого князівства і розш ирити його так, щоб сонце сходило і заходило тільки в його межах. Але один рік - це мало часу на таке велике діло. До цього мені приключилася недобра пригода: я закопав твій червінець у лісі і не міг його віднайти. Другий син виступив і сказав: - Батьку! Моєю мрією було торгувати самоцвітами і дзвінким золотом з далекими кораблями і будувати в твоїм князівстві палати і тереми. Але кожний початок тяжкий, і за рік я не міг ще доробитись. Мій червінець теж пропав у лісі; може, розбійники підглянули, де я його заховав. - А ти, сину? - сказав батько. - Я не думав купувати землю, бо вона моя так далеко, як топчуть м ої ноги, і так широко, як сягає мій зір. М ене не манили тереми, бо нема кращих теремів від зеленого шатра смереки вночі над головою, і ніде не найти мені таких самоцвітів, як тих, щ о горять різними барвами на зорянім небі. Тому і шукав інших дібр і найшов їх у своїх досвідах на мандрівці. - Які твої досліди? - спитав князь. - Перший: давати справляє більшу радість як брати. - Так, давати - діло князя, - притакнув батько. - Другий: годиться приймати навіть найменший дарунок від чистого серця. - Це правда, - сказав князь. - Ніщо не болить так дуже, як відкинена привітність. - Третій: велике чудо окривається в дуже простих речах. - Я к це? - здивувався батько. - Я скажу тобі: оба мої брати закопали в землю червінці, і ніколи нікому ніякої користи з цого не прийшло. Я закопав тільки зернятко від білки, і нині росте на тому місці молоде деревце. Тоді знадвору донісся голос молодих і старих: - Х ай живе князенко Гонивітер! - То були люди, яким він помагав на ріллі, з якими він ділився своїм хлібом, і їхні діти, що бігали за ним і слухали його оповідань. - Ти будеш моїм наслідником - сказав старий князь і велів своїм старшим синам услуговувати Гонивітрові. М олодий князь кинув вганяти за вихрами і став мудрим володарем своєї держави. Ріо-де-Жанейро, 5. IX. 1954.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
