Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Щ об бути багатшим від вас, - відповів Гонивітер. - Я к це може бути? - дивувалися брати. - Ви не чули, як цей жебрак благословив мене і бажав всього добра? Брати почали сміятися з Гонивітра. Вони пішли далі і зайшли в ліс. Перед ними жваво стрибала білочка, що лю била гратися з мандрівниками. Вона кинула на кожного з них зернятко зі свого дупла. Два старші брати розізлилися і жбурнули шишками за звірятком, тільки наймолодший, Гонивітер, підняв своє зернятко і сказав: - Чому ви сердитеся і не візьмете вдячно, що ця білочка вам дала? Тоді брати почали ще дужче сміятися з князенка Гонивітра і прозвали його дурнем. Але вже западала ніч, і найстарший порадив середущому, щоб вони сховали свої червінці в землю, бо в лісі жили розбійники і могли напасти на них. Так вони і зробили: два старші закопали в землю свої скарби, а наймолодший закопав те зернятко від білки. Вони полягали під смереками і почали думати, як розбагатіти. На другий день брати розійшлися. Кожний пішов за своїми думками. А через рік вони стрінулися знов у батьківській палаті і станули перед князем. - Батьку! - сказав перший. - Я думав купити всі землі довкола нашого князівства і розш ирити його так, щоб сонце сходило і заходило тільки в його межах. Але один рік - це мало часу на таке велике діло. До цього мені приключилася недобра пригода: я закопав твій червінець у лісі і не міг його віднайти. Другий син виступив і сказав: - Батьку! Моєю мрією було торгувати самоцвітами і дзвінким золотом з далекими кораблями і будувати в твоїм князівстві палати і тереми. Але кожний початок тяжкий, і за рік я не міг ще доробитись. Мій червінець теж пропав у лісі; може, розбійники підглянули, де я його заховав. - А ти, сину? - сказав батько. - Я не думав купувати землю, бо вона моя так далеко, як топчуть м ої ноги, і так широко, як сягає мій зір. М ене не манили тереми, бо нема кращих теремів від зеленого шатра смереки вночі над головою, і ніде не найти мені таких самоцвітів, як тих, щ о горять різними барвами на зорянім небі. Тому і шукав інших дібр і найшов їх у своїх досвідах на мандрівці. - Які твої досліди? - спитав князь. - Перший: давати справляє більшу радість як брати. - Так, давати - діло князя, - притакнув батько. - Другий: годиться приймати навіть найменший дарунок від чистого серця. - Це правда, - сказав князь. - Ніщо не болить так дуже, як відкинена привітність. - Третій: велике чудо окривається в дуже простих речах. - Я к це? - здивувався батько. - Я скажу тобі: оба мої брати закопали в землю червінці, і ніколи нікому ніякої користи з цого не прийшло. Я закопав тільки зернятко від білки, і нині росте на тому місці молоде деревце. Тоді знадвору донісся голос молодих і старих: - Х ай живе князенко Гонивітер! - То були люди, яким він помагав на ріллі, з якими він ділився своїм хлібом, і їхні діти, що бігали за ним і слухали його оповідань. - Ти будеш моїм наслідником - сказав старий князь і велів своїм старшим синам услуговувати Гонивітрові. М олодий князь кинув вганяти за вихрами і став мудрим володарем своєї держави. Ріо-де-Жанейро, 5. IX. 1954.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
