Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леонід КУЦЕНКО „Вона жила - в життя наприкінці... ” Коли мова заходить про родину Тобілеви- чів, яку Олесь Гончар напрочуд точно нарік „женьшеньовим кущем Тобілевичів”, ми відразу згадуємо про драматурга, актора та театрального діяча Івана Карпенка-Карого, актора та режисера Миколу Садовського, актора і режисера Панаса Саксаганського, акторку Марію Садовську-Барі- лотті. Утім, якщо брати Тобілевичі не потребують представлен ня, їм присвячено десятки монографій і сотні статей, то Марія Карпівна, на жаль, практично обділена увагою дослідників. Згадую про це навздогін щойно від значеному 150-річчю від г 'і, ‘•’«т и м дня народження актри- Л си. Згадую, стоячи біля м "/ШШ& її могили на Карлюжин- ському сільському кладови щі. Тут, неподалік своєї са диби - хутора „Надії” за повів себе поховати Іван Карпович, тут знайшли спокій батьки корифеїв українського театру - Карпо Адамович та Євдокія Зіновіївна. Тут перезахоронили і Ма рію Садовську-Ба- рілотті, перенісши її прах із закритого кіровоградського кладовища. Саме Марії Тобі- левич сьогодні віддано мої думки у цьому не величкому ескізі до її долі. Театральна критика ще задовго до смерти актриси назвала її за непе- ревершене виконання пісень у виставах „україн ським соловейком”. Мушу лише ще раз наголо сити, що ми й досі обходимося наведеним мною загальником (без жодного сумніву в його спра- ведливости), згадуючи актрису, але не маємо навіть пристойної статті про творчість багато- обдарованої сестри братів Тобілевичів. Тому й приходять на згадку спогади про актрису її вну ка Андрія Юрійовича Тобілевича, записані свого часу письменником Миколою Смоленчуком: „Кажуть, вона була надзвичайно скромною, лагідною за вдачею, мала м якии характер, уникала театральних інтриг. Не домагалася ро лей, була, як кажуть, непробивною. Панас Кар пович часто згадував сестру, мені розказував про неї багато. Дуже любив її, а він був людиною витриманою. Високо ставив її як артистку (дра матичну артистку), і голос був у неї небувалої краси, це їй передалося від матері. „Такої Наталки Полтавки, як Маша, не було на нашій сцені, - казав Саксаганський, - Заньковецька їй поступалася й голосом, і щирістю, і простотою гри, і тим, що вона (Заньковецька) - тра гедійна актриса”. Панас Кар пович ставив Садовську ви- I ще Ліницької, сердився, коли їх порівнювали, хоч I j і казав, що судити йому 5 про Садовську важ ко, бо вона - його сестра”. На одній із гра нітних граней постаменту, що на її могилі, висічено рядки з її улюблених сценіч них пісень. Зокрема, строфа першої пісні з „Наталки Полтавки” „Ві ють вітри, віють буйні, аж де рева гнуться; / О, як моє болить серце, а сльози не ллються” і так само доречна місцю строфа з дра ми „Гуцули” Корженевського: Рис. Зоряна Сохацька. Налетів орел З чорної гори, Убив, розлучив Голуба з пари. А на іншій - дві строфи епітафії Миколи Садовського: Змовк соловейко на зорі раненько, Вже не защебече на сцені любенько, Не подасть вже словом братові утіхи - Все пропало разом - і сльози, і сміхи! Ні!.. Не все ще з смертю твоєю пропало, Дечого багато у душі зостало... Будеш ще ти довго жити поміж нами І навік зіллєшся з нашими думками! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top