Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
найживучіша частка істинно народної душі. От, скажімо, в тяжкий повоєнний 1947 рік Варвара Олексіївна раніше за чоловіка повертається до Києва і тут же „звітується” йому веселим лис- том-попередженням: „Рідненький мій! От я і в Києві. Якщо не рахувати, що потяг спізнився на 7 годин, що дома в нашому під’їзді була пожежа, що немає у квартирі води і електрики, що тече аква- ріюм, що Гопка хвора, що Тома у Васільєвих переїхав автомобіль, що Машка сиділа без грошей і наробила кучу боргів, то останнє все гаразд і благополучно ”. (Гопка і Том - собаки. - О. К.). Абож, описуючи в листівці свою поїздку з Сенькова до Харкова у напіврозваленому бруд ному вагоні, вона підкреслює той „комфорт” щирою радістю, коли потрапила нарешті і в людські умови, де є світло, гаряча вода. Такою була суть, основа її характеру - лагідна і спос тережлива, добра і сувора, із загартованою во лею і вразливою душею, але завджи з іскорками веселощів у очах, чи ховались вони в саму глибінь, а чи бризкали, вихлюпувались розлогим сміхом на навколишніх. І все те найчастіше з артистично-поважним зовні „викладом подій”. Її іронічно-травестійні визначення часто ставали вбивчо-влучними характеристиками, а побутові деталі викликали глибокі соціяльно-психоло- гічні узагальнення у слухачів. „Ну, що вона за одна? Подивлюсь, отут, з усіма сидить - людина як людина, а вийде на сцену - виє!” - охарак теризувала якось одну зі знайомих актрис, і коментарі вже були зайві. Такою вона була, Варвара Олексіївна Губенко-Маслюченко. 28 вересня 1956 року пішов із життя Остап Вишня. А у Варвари Олексіївни попереду про лягали ще 24 роки і 4 місяці життя. І весь цей час вона присвятила вшануванню пам’яти справжнього сина свого народу. Вона стає найвідраднішим і найактивнішим членом спілчанської комісії з літературної спад щини О. Вишні. Працює над упорядкуванням 7-томного видання його праць, клопочеться про підготовку збірника спогадів гумориста „Альбо му Остапа Вишні”, про створення премії його імені, про надання його імені школі (в Охтирці), вулиці та бібліотеки (у Києві), про окремі ви дання творів у різних видавництвах тощо. Скільки за ці роки довелося попоїздити, скільки повоювати з різними бюрократичними устано вами! Вона просить створити меморіяльну кім нату в кабінеті письменника, а фактично ство рює її самостійно, розбирає і систематизує літе ратурний архів Павла Михайловича, заводить спеціяльний альбом відгуків для відвідувачів. Чиїх тільки записів не знайдете сьогодні в тому альбомі! Всіх із радістю приймала, щось розпо відала, щось демонструвала... Хіба все перелі чиш! У ці останні десятиліття Варвара Олек сіївна знов активно береться до мистецької творчості, але вже в кінематографі, зв’язок із яким почався ще в далеких двадцятих. Актрису з радістю запрошують на зйомки відомі режисери і старшого, і молодших поколінь, з нею працю ють кіностудії ім. О. Довженка, „Мосфільм”, телефільм та інші. Нижуться в її творчому доробку намистинки різноманітних кінематогра фічних образів - Олімпія („Гроза над полями” за сценарієм А. Шияна, 1958), скорбна мати („Кров людська - не водиця”, режисер М. Макаренко, 1960), Уляна Степанівна („Наш общий друг”, реж. І. Пир’єв, 1961), Лукашева мати („Лісова пісня”, реж. В. ІвченКо, 1961), мати („Вавілон XX”, реж. І. Миколайчук, 1979-80), Ізерґіль („Стара Ізергіль”, телефільм І. Страшко, 1980) та багато інших. І в кінематографі актриса й далі сповідає головний творчий принцип, який ви несла ще зі школи театру Садовського - кожну роль, маленьку чи велику, епізодично-прохідну чи основну, грати як найголовнішу, вкладати в її створення всю майстерність, вміння і душу. Чи це домоуправителька проф. Жуковського у „Таланті” реж. Довганя, чи скорботна жінка, що обходить криваве поле бою в заключних сценах фільму Г. Кохана „Ярослав Мудрий”, чи сувора практично-твереза та розсудлива, але, як заз начала критика, далека від „негативного стан дарту” Лукашева мати, а чи сповнена мудрої життєвої філософії стара Ізерґіль - усі постаті у виконанні Варвари Олексіївни позначено однією спільною рисою - зануренням у психологічну глибинність характеру, намаганням якнайповні ше розкрити його внутрішнє єство, органічністю і природністю звучання. З кінця 60-х років береться В. Губенко- Маслюченко і за цікавий різновид літературної творчости, залишивши нам низку різноманітних спогадів про мистців, зустрічі з якими на все життя запали в душу (про Ю. Яновського і М.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
