Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
св. Івана у Ґлястонбері. Над могилою бабуні улюблений онук Павло прочитав вірш В. Сосю- ри “Я не боюсь смерті...”. Цей вірш дуже любила Оля... Тризна відбулася в Українському народно му домі, де у світлу пам’ять Олі родина і при ятелі склали 1,785 дол. на Український Музей в Нью-Йорку. Син Роман подякував присутнім за вша нування пам’яті матері. Спи, дорога Олю, нехай американська земля буде тобі легкою. Вічна їй пам’ять! Ярослава Кукіль. ЮЛІЯ костишин І знову у спокійну, тиху листопадову осінь відлетів у вирій ще один листочок - дорога наша союзянка, основоположниця 56-го Відділу СУА у Норт-Порті, Фл., Юлія Костишин. Світлої пам’яті Юлія народилася 25 травня 1920 року в місті Броди в Галичині. У Бродах минули її дитячі та юнацькі роки, там здобула середню освіту і почала працювати бухгалтером на деревообробній фабриці. 1943 р. вийшла за між за однокласника Петра Костишина. Страхіття Другої світової війни примусили родину Костишинів із маленьким дворічним си ночком Олександром-Юрієм (1944 р.) податися на Захід. У Реґнсбурзі в Німеччині деякий час родина перебувала у таборі ДіПі, де народився другий син Борис-Богдан (1946 p.). 1950 р. родина Костишиних щасливо при їхала до Америки та поселилася в Пассейку, Н.- Дж., який став для них другою Батьківщиною. Юлія виховувала синів в українському дусі: вони відвідували українську церкву, пласт, школу. Коли сини підросли, Юлія почала пра цювати у фармацевтичній компанії. 1977 р. Юлія овдовіла, почала втрачати здоров’я, тож 1992 р. вирішила переїхати до соняшної Фльоріди. Серед української громади Норт Порту Юлія працювала для загального добра - у громаді, у церкві, стала членкою основницею 56-го Відділу СУА. Велике горе постигло Юлію, коли 2005 р. втратила старшого сина Олександра-Юрія. Після цієї трагедії частіше хворіла, а 21 листопада 2006 p., прийнявши Найсвятіші тайни, відійшла у вічність. Син Борис-Богдан з дружиною Катлін та внуки прощалися зі своєю мамою і бабусею. Понад п’ятдесят союзянок прощалися зі своєю посестрою традиційними у нашому Від ділі білими гвоздиками на вічний спочинок... Галина Король, пресова референтка Відділу. Спростування У жовтневому числі (2006 р.) “Нашого Життя”, у некролозі Анастазії Хариш (стор. 28, права колонка, друга лінійка зверху) слід читати: У Чікаґо Туся приятелювала з родинами Дзидзанів. У листопадовому числі (2006 р.) нашого жур налу (стор. 29, ліва колонка, третя пожертва) слід читати: Замість квітів на могилу бл. п. Лесі Пасічняк складаю 50 дол. Дарія Струк-Гусар. У грудневому числі (2006 р.) “Нашого Життя” було пропущено пожертву: У світлу пам’ять бл. п. Оксани Шандор, членки 65-го Відділу СУА замість квітів на могилу склали пожертви на Пресовий Фонд журналу для забезпечення його майбутнього. По 50 дол. - Ольга Городецька, Слава Стойко, Іван і Наталка Головін- ські, Іванна Ратич; по 20 дол. - Петро і Стефанія Левки, Ірина Старожитник, Василь і Ольга Хомути, Дора Борст, Осип і Надя Рінники; 10 дол. - Марія Цісик. Разом 360 дол. Родині висловлюємо щирі співчуття. Іванна Ратич, скарбник Відділу. Просимо ласкаво вибачити за недогляд. Ред. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top