Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ 21-го лютого 1998 р. відій шла у вічність Оксана з Гаврища- ків Рак. Народилася Оксана у Льво ві в священичій родині — однієї з тих, які в Галичині відіграли важли ву ролю у розвитку духовности, на ціональної свідомости та культур ного життя народу. Батько — о. Андрій був військовим капеляном у ранзі капітана, а згодом радником Митрополичої Консисторії Андрея Шептицького при катедрі св. Юра у Львові. Навчав теж релігії у школах. Мати — Леонтина Петрасевич із давнього священичого роду. Родина жила у Львові при катедрі св. Юра. Оксана і її три сестри були ученицями гімназії с.с. Василіянок. У Львові були це часи живої діяльности різних молодіжних організацій, а рівночасно напруже ної політичної атмосфери. Діяли різні українські підпільні організації, були політичні процеси, пересліду вання, тощо. Це не була безжурна молодість, але, незважаючи на труднощі, життя було повне цікавих, захоплюючих подій. Діяв Пласт, на площі Сокола Батька відбувалися спортивні імпрези. Взимку, були зустрічі-вечорниці, костюмівки. В Музичному Інституті відбувалися не тільки концерти, але й цікаві імпре зи, зустрічі. У тому середовищі Ок сана була активною і тут її серце на повнилося любов’ю до рідного, а теж зацікавленням громадською працею. Згодом, о. Андрій Гаврищак став парохом в Борщовичах, потім в Устю Зеленому (Станиславівщина). Оксана після матури якийсь час практикувала у аптеці в Устю Зе леному, тому що хотіла переко натися чи праця фармацевтки буде їй відповідати. Фармацію студіюва ла в Кракові. Після студій працю вала в Новому Санчі, а під час війни — провадила аптеку в Брюховичах. Прийшла війна. Оксана опинилася у Відні де теж працювала в аптеці. У 1948 р. одружилася з Богданом-Дадою Раком. У 1949 р. подружжя виїхало до Америки. Тут зразу включилися в громадське життя Нью-Йорку. Як відомо, Богдан-Дада Рак став спів- засновником хору “Думка”. Оксана вступила до 64-го Відділу СУА, де була членкою управи у 1955-1964 pp. 1965 р. обрана заступницею го лови Нью-Йоркської Окружної упра ви СУА. Головою цієї Округи була в 1966-1970 та 1974-1975 роках. На цьому становищі, зокре ма, цікавилася культурними ділян ками праці. Характеристичним для неї було її відношення до відділів, з якими піддержувала осбистий зв’я зок, готова завжди порадити чи до помогти. Немало зробила для моло ді — згадаємо “Зустрічі ґрадуантів”, “Вишивані вечорниці”. З її ініціятиви почали відбуватися щорічні “Дні Со юзянки”, постали гуртки книго любів. Це — неповний перелік її пра ці — лиш те, що було їй особливо близьке й важливе. Ще згадаємо, що в 1974 р.від імени жінок вона віт ала Блаженійшого Йосифа Сліпого. Те, що винесла вона із родинного дому та із молодих років у Львові, на Рідній землі — це передала вона у своїй діяльності, коли жити довелося в Америці. Жи ла сповнена любов’ю до всього, що гарне, добре і рідне. У. Старосольська. 29 травня 1998 року по довгій недузі відійшла у вічність довголітня членка 49-го Відділу СУА бл. п. Марія Польова. Марія народилася 1890 р. у Бережанах в українській родині Дя- ковичів, де виростала зі сестрою і трьома братами. В молодости брала участь у товариському житті, нале жала до хору і драматичного ама торського гуртка. До кінця свого життя надзвичайно любила вишив ку і присвячувала їй багато часу. Під час Другої світової війни родина Марії з дітьми і вну ками залишила рідні землі і після воєнних скитань, опинилася в Аме риці, у Боффало. Марія відразу ста ла членкою СУА і старалася до помогти в кожній роботі Відділу. Коли захворіла, опікувалися нею дочки Анна Яцишин і Дарія Вой- тович. Померла в колі родини, за лишивши чотири дочки, внуків і правнуків. Союзянки відділу відпрова дили свою посестру в останню до рогу. На тризні Оксана Салдит від СУА згадувала її як працьовиту і корисну громадянку. Спи спокійно, дорога наша союзянко. Нехай бережанська рідна околиця сниться тобі у прибраній, гостинній американській землі. У пам’ять Марії Польової родина і друзі зложили пожертви на різні цілі. Анна Яцишин. 36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top