Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“в’язень”! Українська ментальність не в силі була цього передбачити!) Налепінська, що, як бачимо, пильно виважувала все сказане, не могла погодитися на висунуті проти її колеґ звинувачення, оскільки не могла приєднати свого голосу до голосу енка- ведистів. “Питання: — Слідству відомо, що за спільною антирадянською, шпигунською роботою ви були пов’язані з Д. Чи визнаєте це? Відповідь: — Визнаю, що я підтримувала тісний зв’язок і часто зустрічалась із Д. (Під пером слідчого лексика відповіді явно трансформувалася). З нею я знайома з 1935 року. Розмов із питань контрреволюційної роботи у мене з Д. не було. Про свій зв’язок з консульствами іноземних держав і виконувану за їхніми завданнями роботу Д. мені не розповідала. Питання: — Чи знаете ви X. і що вам відомо про його антирадянську шпигунську діяльність? Відповідь: — З X. я знайома з 1924 р. Познайомилася з ним, коли він навчався в мого чоловіка. 1934 року X. очолював видання художнього журналу “Образотворче мистецтво”, в якому я брала активну участь і систематично зустрічалася з X. у справах. Розмов на антирадянські теми у мене з X. не було. Питання: — Слідство встановило, що ви для шпигунської роботи зв’язали X. із співробітниками польського консульства у Києві. Чи визнаєте це? Відповідь: — Визнаю, що я підтримувала за’язок з X., але жодних розмов із питань шпигун ської роботи в мене з ним не було, так само й X. я ні з ким (в оригіналі “нискем” — одним словом) не зв’язувала із співробітниками польського консуль ства в Києві (слідчий заплутався з відмінками вкінець). Записано з моїх слів правильно, протокол мені прочитано, в чому й розписуюсь. С. Налепінська-Бойчук. Допитали: нач.(альник) III відд. (ілення) 4 відділу УҐБ НКВД ст.(арший) лейтенант держбезпеки Ліфар нач.(апьник) райвідділення сержант держбезпеки Миненко”. Тут з документів востаннє лунав живий го лос Софи Напепінської-Бойчук. Пізніших її текстів немає жодного ніде. Далі у справі підшито витяги із зізнань П. та С., які її оскаржили, і йде винувальний висновок, датований 3 листопада 1937 року. Відтворюю його в оригіналі: “УГБ НКВД УССР вскрьіта и ликвидирована антисоветская украинская националистическая орга- низация, ставившая своей задачей насильственное свержение советской власти на Украине и уста- новление фашистского строя. Одним из активньіх участников являлась в качестве обвиняемой Напепинская-Бойчук Софья Александровна. Следствием установлено, что Налепинская- Бойчук С. А. поддерживала связь организации с польским консульством, от которого организация получала директивьі о своей антисоветской работе”1.1 Документ констатує, що покаянних зізнань про себе професорка не дала. Однак “уличается по казаннями активньіх учасников организации П. и С.” Наведено їхні обмови. І слова Налепінської: “Я приз наю, что бьіла близко знакома с Л., С. и П., которьіе арестованьі за контрреволюционную деятельность”.2 Автори документу вирішили, що у них все сходиться. Отож підбивають підсумок: “На основании изложенного (!) обвиняется: а) являлась участником антисоветской на- ционапистической террористической организации, ставившей своей главной задачей насильственное свержение советской власти на Украине и уста- новление фашистского строя; б) осуществляла связь организации с иностранньіми разведьівательньіми органами, т. е. в преступлениях, предусмотренньіх ст. 54-6 и 54-11. На основании вьішеизложенного след. дело No 384 подпежит рассмотрению тройки при киевском областном управлений НКВД. С 12 июня содержится в киевской тюрьме и с сего числа перечисляется за тройкой. Зам.нач. отделения Придатко Согласен: нач. Ill отд. IV отд. Лифарь Утверждаю: нач. IV отдела капитан Хатеневер”.3 Аркуш 50, довідка. “Строго секретно”. 6 грудня 1937 року Софію Напепінську-Бойчук за суджено по першій категорії (протокол No 473). Виконано вирок 11 грудня 1937 року. Начальник 1 відділення 8 відділу УҐБ лейтенант: Гроссман. Так не стало мистця. Потім на сцену вийшли державні мародери. Вони зайнялися конфіскацією, хоча художницю засудили до розстрілу без конфіскації. Наприкінці ґорбачовської перестрйки, у грудні 1988 року троє полковників і один під полковник ухвалили: постанову НКВД СРСР і прокурора СРСР “отменить, а уголовное дело прекратить за отсутствием собьітия преступления”.4 Відтак давню помилку виправлено: постанови про розстріл немає, і немає кримінальної справи. Чиста робота! У явно запізнілій реабілітації є тільки один ґандж. Хлопці не відмінили “собьітия расстрела!” Вони не відмінили сам розстріл, не зупинили постріли, що пролунали в катівні. Лишається питання, навіщо здалась НКВД така справа, навіщо її зберегли, більше того, навіщо створили? Думається, державі був потрібний документ, щоб знати, де подівся громадянин, адже людина в цій країні, як відомо, була завжди найбільшим капіталом. Справа документувала, що Закінчення на стор. 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
