Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
такого немає, про це йшлося на допитах незафіксованих). З другого боку, ви кажете, що при ходили по візи. І, певно, не без тріумфу в голосі: “ — Яким же зізнанням вірити?” — Ви розповіли, що родичі мешкають у Польщі. Іншого разу, що, бувши в Празі, Яніна одер жала запрошення на з’їзд любителів книги. Знову з не меншим тріумфом: “ — Як Яніна потрапила до Праги?” Вони чудово знали, що вона не шпигувала. Монреальський історик Марко Антонович переказує згадку свого батька — мистецтвознавця Дмитра Антоновича, який зустрічався із Софією Налепін- ською у Празі, що вона справляла враження навіть дуже прорадянської людини. Певною рукою вели вони Софію Напепінську під розстріл, тож закладали до архіву докази своєї правоти. Найважливіший, останній, протокол — за 28 жовтня — наводжу повністю, теж у перекладі: “Питання: — Вас арештовано за участь в антирадянській, націонал-фашистській організації, де ви провадили шпигунську роботу на користь інозем них держав. Чи визнаєте ви себе винною в пред’я вленому вам звинуваченні? Відповідь: — У пред’явленому мені звину ваченні винною себе я не визначаю. В антирадян ській націонал-фашистській організації я участи не брала й шпигунської роботи не провадила. Питання: — Ви кажете неправду, слідство має відомости, що ви брали активну участь в антирадянській націонал-фашистській організації, якою керував ваш чоловік — Бойчук. Пропонуємо вам дати докладні зізнання про вашу участь в організації”. їй легко було відмежуватись від чоловіка, якби вона сказала, що вже давно з ним не жила і майже рік тому в нього народилася дівчинка — дочка від іншої жінки. Софія цього не зробила. Конфлікт у родині енкаведистам нічим не допоміг, — вона не сказала про Бойчука жодного поганого слова. Від повісти в її ситуації за чоловіка, що він, як і вона, жодної участи в антирадянській організації не брав, вона теж не могла. Це була б уже антирадянська агітація, і можливо, що бодай на такий виступ проти влади вони якраз і очікували, щоб прикрасити малоцікаві для них протоколи. Софія відповіла так: “ — Стверджую, що в організації я участь не брала й антирадянської роботи не провадила. Про причетність до організації мого чоловіка Бойчука мені не було відомо. Питання: — Ви продовжуєте казати не правду” У дальшому цитуванні я маю певні труднощі. Річ у тім, що на одній конференції я зацитував із цієї історії один документ так, як він є, з усіма іменами. Потім мені переповіли, що,коли я пішов, дамочка, відома більше з імпульсивности, як із особливо видатного інтелекту, мій виступ опротестувала. Господь із нею, з дамочкою, але вона, можливо, не одна така. Можливо, є люди, що не хочуть вчитися на минулому, що ладні перекроювати минуле, як відповідно до нової й ще новішої моди перекроюють собі суконки. їм глибоко невтямки, що трагедія перестає бути трагедією, якщо її прикрасити, якщо її друге видання — скорочене й адаптоване. Можливо, такі речі треба публікувати обмеженим тиражем, “для наукових бібліотек”, але певне коло вчених, дослідників повинно знати про досліджуваний об’єкт все. Невже ще не час говорити правду? Ідеться про дуже видатних мистців, що були розстріляні. Під час слідства вони пройшли через випробування, яких не витримали, й дали зізнання і на Михайла Бойчука, і на Налепінську. Чи можу я сьогодні, я, гірший за всіх, посміти подумать про них погано? Ідеологи НКВД якраз і хотіли б — бодай у такий спосіб! — кинути на українських мистців якусь тінь. Але хто, хто персонально прирік на загибель Софію Налепінську-Бойчук, як не ті самі людці, що прийняли рішення конкретно її арештувати й ліквідувати! Тому я продовжую, враховуючи недомагання нашої суспільности: “Ви продовжуєте казати неправду. Зачитую вам зізнання активних учасників організації — П. та С., які твердять, що ви теж брали участь в організації й за її завданням провадили шпигунську роботу. Дайте зізнання з цього запитання”. Ув’язнена не могла увесь час твердити, що колеги, вчорашні товариші кажуть неправду, що вона не здатна уявити, які конкретні причини примусили їх стверджувати те, чого не було. Очевидно, саме так відповідала вона протягом кількох місяців, коли замість ефектних протоколів допитів енкаведисти мусіли продовжувати й продовжувати термін її утримання під вартою. Цього разу вона сформулюва ла відповідь так: “С. і П. вважають мене учасницею організа ції, але розмов з питань організованої боротьби проти радянської влади й партії вони зі мною ніколи не вели. Із співробітниками польського консульства я зв’язків не мала і жодних доручень щодо шпигунської роботи від них не одержувала. Я визнаю, що була близько знайома з Л., С. та П., арештованими за контрреволюційну діяльність, але якихось розмов антирадянського характеру у мене з ними не було”. Налепінській-Бойчук пред’явили зізнання її колег. їй просто було відповісти на це: “Можливо, вони і входили до якоїсь організації, — я навіть не чула про таку”. По суті це було б навіть коректно: вони звели на себе самообмови — вона від них відмежовується, і тільки. Тобто вона підтверджує тільки те й не більше того, що вони про себе вже сказали. Це було б, можливо, й коректно, але не благородно. І отак сказати вона не могла. Стежачи за цим інтелектуальним двобоєм уважно і вдумливо, у цьому місці можна припустити, що вираз “арештованими за контрреволюційну діяльність” слідчий вписав знову ж таки від себе, а не з вуст свого в’язня. (Прорвалось це слово. Бідна українська мова, в ній немає жіночого роду від слова Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top