Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
техніку учня, але й розвивав його особистість, прищеплював глибоке розуміння музики. Ніколи не нав’язував свою думку, а заохочував власні знахід ки учениці і, коли Дарія грала його твори, казав, що вона зуміла відкрити в них щось нове, гарне, чого сам досі не помічав. Вже в учнівському віці Гордин- ська регулярно виступала в концертах, що були важливою складовою навчання в Музичному інсти туті. 1928 року удвох з однокурсницею Дарією Ге расимович підготувала вечір чеської музики, в якому вперше у Львові прозвучали дві сюїти Йосифа Сука, Героїчна соната та поема “Пан” Ві- тезслава Новака. Цінуючи небуденний талант своєї учениці В. Барвінський скерував її у 1929 році, після закін чення Музичного інституту, для вдосконалення до Відня, де в цей час знаходилося чимало україн ських студентів та музик. Щира любов до музики, відкритий і привітний характер допомогли молодій піяністці легко увійти до віденського музичного життя і невдовзі вона стала незмінним учасником ансамблів з австрійськими та українськими інстру менталістами і співаками. У Віденській музичній академії була однією з улюблених учениць профе сора Пауля Вайнґартена, який особливо цінував її розуміння слав’янської музики. “Ті з українських мистців, що мали і вміли що показати, тут не розчарувалися: зокрема, вони могли бути горді з того, що твори української музики, бодай частково, внесли у світовий репертуар. Тому, теж Відневі судилося дістати свої сторінки в історії української музики”, — написала пізніше Д. Гординська у статті “Українська музика у Відні” (рукопис). 1933 року вона взяла участь у Другому міжнародному конкурсі піяністів-виконавців у Відні. Це були дуже почесні конкурси свого часу серед лавреатів яких — Діну Ліпатті, Монік де Брюшоль- рі, Болеслав Кон, Яків Флієр та Еміль Гілельс. Д. Гординській довелося стартувати з п’ятистами суперниками, проте вона успішно пройшла через складні випробування, увійшла до фіналу, (де залишилося лише 12 конкурсантів) і була нагоро джена почесним дипломом. Професійні інтереси міцно прив’язали Гор- динську до Відня, тут вона й одружилася, тож надовго залишилася в Австрії. У 30-х та 40-х роках піяністка вела там надзвичайно напружену кон цертну діяльність, про рівень якої дозволяють судити програми виступів. Ось одна з них: Бах-Ліст — Органна фантазія і фуґа соль мінор; Бетговен — Соната (Пасторальна), ор. 28; Шуман — Крейслеріяна, ор. 16; Шопен — Баляда соль мінор, ор. 23. (Концертна заля ім. Шуберта у Відні, 1941). У виконанні музичної клясики завжди виявлялася висока фаховість піяністки, відчутна, зокрема, у досконалому мистецтві звуковидобу- вання. У неї багата палітра штрихів, на рідкість точних і ясних, що мають найрізноманітніші інтерпретаційні функції. Мелодійна природа її піянізму проявляється у рельєфному виконанні голосів музичної тканини. Вона трактує фортепіяно як різноголосий ансамбль, надає окремої барви кожному звукові у гармонічних співзвуччях. Виступаючи в Австрії не забувала і про рідне місто. 1938 року привезла до Львова кон цертну програму, що стала підсумком її систематичної роботи над інтерпретацією україн ської музики: Левко Ревуцький — 4 Прелюди; Василь Барвінський — Українська сюїта; Віктор Косенко — Поема, ор. 5 No 1; Тарас Микита — Варіяції на тему чумацької пісні; Нестор Нижанків ський — Мала сюїта; Микола Колесса — “Картинки з Гуцульщини”; Станислав Людкевич — Пісня до схід сонця. (4 лютого. Велика заля Музичного товариства ім. М. Лисенка). Чи багато знаємо таких монопрограм з української фортепіянної музики в 90-х роках? Гординська-Каранович в її виконання вклала і душу, і високе фахове вміння, показала стильове розмаїття української музики. У 50-х pp. Гординська-Каранович переселилася до Америки і тут звернулася до музичної педагогіки, пов’язавши надалі свою долю з Українським Музичним Інститутом Америки. Проте, концертувати не припиняла ніколи, бо потреба говорити музикою зі слухачами — це найістотніша риса її особистости. Творче обличчя піяністки набуло визначности у своїх найваж ливіших прикметах, а основу репертуару склала музика романтична і українська. Ось типова програма: Шуберт — Варіяції сі-бемоль, мажор; Брамс — Рапсодія сі мінор; Шуман — “Метелики”; Ревуцький — Прелюдія мі-бемоль мажор; Скрябін — Етюд ре-дієз мінор; Рудницький — Соната; Шопен — 2 Ноктюрни та 2 Етюди. (Інтернаціональ ний інститут в Баффало, 1954). Дарія Каранович має особисту манеру піяністичного висловлювання, і у цьому криється якийсь симпатичний роздум, вагання — ніби не все тут відомо заздалегідь, а вирішується у процесі виконання. У неї свій особливий підхід до фортепіяно (як і до людей), завдяки чому навіть найбільш непіддатливий інструмент озивається під її руками приємним голосом. Індивідуальність піяніста, як відомо, найвиразніше проявляється в агогіці. Д. Каранович вільно володіє часом виконання, підкоряє його своєму висловлюванню. Свободою, пластичністю і рухливістю її ритм близь кий до мовленого слова. Характерний прийом — виділення важливих інтонацій відтяжкою. Звертає на себе увагу, що всі особливості її виконання (випуклість мелодійних зворотів; неспішний рух і багатство агогічних відтінків; підкреслення контра- пункітв у фактурі; тонке варіювання штрихів) ведуть до деталізації твору. Однак, жодна з інтерпретацій Каранович все ж не позбавлена цілісности та логічности. Цементуючу ролю відіграє Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top