Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Зі смутком прощаємо тих, що відхо дять від нас. Не стає активних, працьо витих та жертвенних членок, до яких належала і бл. п. Марія Ґроць-Гусса- ківська (9 лютого 1916 — 28 лютого 1996). Народилася Марія у Львові, по су сідству з катедральним храмом св. Юра. Дитинство і молодість провела "під крилом” Великого Митрополита Андрея Шептицького. Закінчила дер жавний вчительський семінар та вищі торговельні курси. Вчила у школі, пра цювала бухгальтером в одній з наших кооператив. Вийшла заміж за інж. Ро мана Гуссаківського. У 1944 році мо лода родина подалася на еміграцію — через Австрію до Америки і поселилася остаточно у Нью-Йорку. У 1969 році Марія повдовіла, зали шившися з двома, ще шкільного віку дітьми — Славком і Олею. Однак жит тєві випробування переносила мужньо, знаходячи час і енерґію і на громадську працю. Будучи членкою 21-го Відділу СУА, довгі роки виконувала різкі функції, головно секретарські, гарно рецитувала на наших імпрезах, до чого мала вроджений талант і задушевну любов. Ця невисока жінка була прикла дом сильної волі, зразком матері, щед рою людиною, опікункою родини в Україні... Її гарні прикмети можна б довго перераховувати. Хворіла часто, але й у фізичних болях не здавалася, мужньо перено сила їх, вірила в поправу. Однак прий шов час, і Господь покликав її до Себе, де немає терпіння, де за заслужене життя чекає вічне спасіння. Вічна їй пам’ять! Марія Рейнарович, секретарка 21-го Відділу СУА. Ліна Костенко писала: "Життя, як річку, не перейдеш вбрід. Та, певне, в ньому і немає броду. Заходь по груди у студену воду, — пливи, пливи, пливи десятки літ!” Бл. п. Стефанія Годів плила довше як дев’ять десятків літ. Народилася 24 жовтня 1903 р. в Дро гобичі в родині Стефана і Анни Коцю- бів. Освіту закінчила учительським семінарем в Дрогобичі та учителювала в Західній Україні і в Польщі. В 1934 році вийшла заміж за інж. Григорія Годіва і якийсь час молоде подружжя жило у Варшаві, де народилася їхня доня Христина. В 1944 році були змушені виїхати до Кракова, а згодом до Відня, де не оминуло їх переслідування німецьким ґестапом, яке арештувало інженера Го діва. Щойно по довгих шуканнях по різних тюрмах його звільнили з ув’яз нення, і родина з двома діточками — Христею і сином Юрієм — переїхали до табору в Ельванґені, Вюртемберґія, де інж. Годів був головою табору. В 1949 р. ціла родина переїхала до Америки, до Дітройту— Гемтремку. Тут Стефанія Годів включилася в суспільне і громадське українське життя — стала однією з перших членок 63-го Відділу СУА, а також вступила в члени ОЖ ОЧСУ та М арійської Дружини при церкві Непорочного Зачаття в Гемтрем ку. Раділа заміжжям доні Христі з д-ром Маріяном Юзичем, а відтак при ходом на світ трьох внучат — Марка, Рені і Лідусі. Здавалось би, що життя її буде вже плисти спокійним, тихим рус лом. Та ні! Спіткало її велике горе — в 1968 році передчасно помирає її вірний друг Григорій. Лише глибока релігій ність покійної і ніжна любов та піклу вання дітей і внучат дали їй силу перенести це велике горе. Бл. п. Стефанія була палкою українською патріоткою, завжди лину ла думками на Батьківщину і твердо вірила, що Україна воскресне! І ми лосердний Господь дозволив їй дожи ти до цього тріюмфального моменту — проголошення незалежности Укра їни! Тож літай духом по вільних про сторах України, і над своїм улюбленим Дрогобичем, дорога Стефаніє! Ксеня Антипів, пресова референтка 63-го Відділу СУА. 18 січня 1996 р. відійшла у вічність на 79-му році життя бл. п. Анна Цьонка, членка 63-го Відділу СУА в Дітройті від початку його заснування, тобто від 1954 року. Анна була примірною членкою, виконувала совісно свої обов’язки, довгі роки була скарбничкою. Ще в Німеччині почала хворіти на артрит. З цією хворобою приїхала до Америки і з чоловіком Романом замешкали в Дітройті. Хвороба поступала і не було можливости її спинити. Перебула більш як 10 операцій ніг, рук, пальців, але по всіх терпіннях не довго тішилася по- легшею, бо недуга перемагала, а врешті мусіла вже мати допомогу день і ніч, бо треба було опікуватися нею, як малою дитиною. Без огляду на всі терпіння, ніколи не нарікала, але ка зала: ”Так Бог хоче, люди мають ще гірше” . Хіба часом з болю заплакала. Треба признати, що була ревною, віруючою парафіянкою своєї церкви і членкою Марійської Дружини. По хри- стиянськи виховала двох синів — Левка і Андрія, які мають свої родини, й дочекалася п’ятеро внуків, якими дуже тішилася. Хоч сама терпіла, співчувала іншим. Відійшла тихо й скромно, так, як було її життя, і за свої терпіння пішла по заслужену нагороду. Пам’ять про неї буде між нами завсіди, як приклад гідний до наслідування не тільки сою зникам, але всій християнській громаді. Ольга Гриньків. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
