Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
буде тут жити працьовитий та хоробрий н&рід, збудує свою могутню державу, а оці степи оберне на врожайну землю. — Тепер не час поратися біля землі, коли довкола зазіхають на неї вороги, — промовила твердо Ольга. — Не чув, чи князь Ігор готується у похід на греків? Так хочеться, щоб наші — як недавно за Олега — привезли звідти парчі до рогої і штуцерних золотих та срібних прикрас. А ти, може, був теж у Царгороді? Кажуть, це чудово місто. — Був. Ходив з Олегом у походи, як він прибивав свій щит на брамі Царгороду. Там у церквах така краса, що словами не змалюєш. — А жінки там як живуть? Рабині чи вільні? — Жінки там поруч із чоловіками засідають на престолі. Допливли до берега. Старий Микула, не зважаючи на вік, вискочив оленем на сушу. — Прощай, дівчино! Спасибі за добре серце, що старого човном перевезла. Легко хитається човен при березі. Довкола тиша, тільки інколи сполохана риба затріпоче плавцями або чайка заскиглить жалібно понад Дніпром. Дівчина задумалася: ”1 чудна ж та віра діда Микули! Прощати ворогам? Любити всіх без розбору?” Ні, вона не розуміє цього. Кров за кров, помста за кривду була споконвічним законом її батьків і дідів... Буде законом і для неї. Але та Візантія, той далекий Царгород манить її, чарує. Якби можна було там побувати, побачити красу цісарських палаців, їхні Божі храми! А може, й справді у них правдивий Бог? — Дівчино! Перевези мене на той берег, до Почайни! Стрепенулась. Довгі вії поволі піднялися вгору, ясні очі глянули на молодого лицаря, що стояв перед нею. У шикарному каптані, з мечем при боці, м’яка шапка на темних кучерях. ’’Князь, сам князь Ігор, ніхто інший, як він, зі своїми соболевими бровами!” — подумала й усміхнулась, вказуючи лицареві ласкаво місце у човні. ’’Оця вміє правити човном сильно й певно!” — дивується про себе князь, дивлячись на струнку постать молодої Ольги. — Відкіля родом, дівчино? — питає. — З русалок дніпрових чи мавок лісових? — Ні русалка, ні мавка мені не рідня. Мої предки, як і твої, хоробрі русичі, що гуляли по морях у воєнних походах. Один із них, пору баний у битвах та виснажений у походах, осів тут перед смертю. Я його онука. — Онука княжого дружинника! — здиву вався князь. — А на якого зайчика полюєш ти, гарна дівчино? — Шляхетній куниці заєць не до пари — їй тільки з соболями дружити. ’’Вона розумна й хитра, словами її не збенте жити!” — промовив до себе князь. А на княжий двір пішла б? Там дівчат, таких красунь, як ти, радо вітають. — Є у мене своя хата, не звична я по чужих служити. ’’Вона горда й чиста, з такою не можна жартувати, як з іншими дівчатами!” — подумав Ігор. Усе більше й більше дивується князь з мо лодої перевізниці, а коли човен причалює до пристані, бере дівчину за білу ручку і мовить: — Ольго, будь моєю жінкою! Вона спокійно глянула йому в очі і твердо сказала: — Хочу бути твоєю княгинею. — Словом ’’хо чу” підкреслила свою власну непримушену волю. Сонце піднялось уже високо вгору і золотим промінням стелило молодій княгині величний шлях до київського престола, до царської Ві зантії, до небесного почету Святих. День пам’яті про могутню і мудру володарку України Святу Ольгу щороку святкують україн ський народ і свята Церква 24 липня.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
