Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
повоєнне лихоліття та можливість звичайного спокою разом із терором та голодом з’їдають доброзичли вість селян. Під час арештів та в інших зустрічах з ’’радянськими людьми” Савчин швидше, ніж багато інших, зрозуміла, як ’’банальність зла” просякає сус пільство і як система зла може просто виявлятися нормальною. І хоч вона не розвиває повністю думки, саме постава упівців, їхня людська поведінка, мала таки вплив на їхніх ворогів. Для покоління М. Савчин ідеологія не була вирі шальним чинником, навіть волюнтаризм та віра у власні сили не приходили до них філософським шопенгаверизмом, а прикладом, переконанням і повагою чесности. Ось як вона сама пише про це: ’’Наскільки ідеологія впливала на дії ОУН давнішого періоду, могли б сказати її тодішні члени. Боротьба мого покоління виростала з несправедливости, нужди, переслідувань нас різношерстими окупантами, а не з ідеології. Ми, ті, які найчисленніше виповнили ряди борців, не знали писань Донцова і не читали його На ціоналізму... Нашим ґрунтом було глибоко християнське виховання... Ми вважали: найгу- манніша справедливість вказує, що ми маємо право жити вільно, як живуть інші народи. Власне оце відчуття правоти було нашою ідео логією. ...(Але)... Особливо нам імпонувала (Донцова) вольовість і віра у власні сили, без якої ми б не зважились на таку затяжну бо ротьбу” (стор. 41). У споминах М. Савчин повстанський рух — це рух молоді і дружньої співпраці. Покинені на власні сили, із зрозуміло занепадаючою підмогою довкілля, з малою надією на закордон, повстанці вирисовують- ся поодинокими постатями, які вдумливо оцінюють шанси на самостійність згодом: ’’Повстанців дратувала співчутливість тих добрих людей, які вважали, що ми одержимі й нездатні реально оцінити ситуацію, в яку ввели себе. Тим часом і вояки УПА і підпільники ро зуміли, що в тогочасній міжнародній обстановці в нас немає шансів здобути самостійність. Але ми також усвідомлювали собі іншу правду. Якщо народ не буде здатний встати за себе і протиставитись окупантові, він не визволиться з неволі навіть тоді, коли і створиться до того сприятлива ситуація” (стор. 113). Зворушливі моменти вражають читача своєю стриманістю та браком непотрібного патосу. Особли во цікавими є описи допитів слідчих та способів аргументації комуністів. Тільки простеживши, як змінювалась тактика окупанта до контролювання населення, можна належно оцінити сучасну складну ситуацію на Україні. Цінні також представлення дискусій повстанців з різних частин України про майбутнє краю. Мова визволення дуже нагадує мову негритян ського руху у США шістдесятих років та поновленого жіночого руху тих часів. Незвична у цих спогадах відкритість Савчин про ставлення чоловіків до жінок та про ті проблеми, на котрі натрапляли жінки в підпіллі у відношенні до чоловіків, особливо коли останні були менш освічені від перших. Жінки в під піллі для Савчин — це таке саме закономірне явище, як чоловіки в підпіллі. У неї немає відмежування, так часто, як прийнятого так і штучного, щодо так званої "ролі” тих чи інших у суспільстві. Савчин тонко від творює складні особисті відносини між спорідненими підпільниками, особливо між подружжям. Вона від крито говорить про власні переживання, одружив шись в підпіллі з Василем Галасою, що став одним із чільних командирів УПА. Не прикриває і своїх по чувань легкої образи та особистого болю, коли її поглядами нехтували. Розбіжності серед населення різних регіонів та кляс України, як і еволюція поглядів серед проводу ОУН і УПА, знаходять своє віддзерка лення у цих незвичних українською мовою споминах. Марія Савчин не змагає до самостійности — вона вважає самостійність під кожним оглядом природним правом людини. Свобода для неї включає особисту, статеву, національну, суспільну свободу. Вона описує людей, які діяли порядно, підносячись до героїзму, а не тільки героїв. Вона описує героїв, які змушені були силою обставин примушувати інших до ге роїзму. Вона, коротко кажучи, описує збройні дії УПА, підпілля та большевицький терор над насе ленням такими, якими вони були, без патосу та прийнятої трафаретности. Важливим аспектом спо минів є опис різних способів, які Москва вживала, щоб зламати волю підпілля. Цікавим є також сприйняття підпіллям починів Заходу, починаючи внутрішнім тертям у проводі ОУН, а на голосі Америки кінчаючи. Тому то ці спомини, писані майже півстоліття тому, дихають життям. Вони автентичні. Вони можуть подобатися чи не подобатися, дії, описані в них, деякі можуть схвалювати, а інші таврувати. Але віро гідність цих споминів безсумнівна. Так і могло бути, так можна зрозуміти цю, на перший погляд, безви хідну боротьбу горстки молодих волелюбців проти могутнього тирана. Численні листи, котрі одержує Савчин від подруг ”з лісів” свідчать, що Марічка говорить не виключно від себе. Ось Марія Лабунька пише: ”Це найкращий для мене зразок меморіяльної літератури не тільки з наших визвольних змагань, але й з усього, що дотепер появилося. На котрій сторінці не відкриєш, всюди цікаво і подиву гідно. Нема нічого зайвого”. А от слова ще одного друга: "Як талановито, душевно і розумно... Ти описала цілу галерею поста- Закінчення на стор. ЗО Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
