Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Прикладом недавнього зневажливого ставлення до історико-культурних пам’яток може служити факт 20-річного зволікання у видавництві з виданням перекладу українською мовою "Літопису руського”, створеного близько 1425 року. В експозиції пред ставлено примірник з автографом перекладу Леоніда Махновця. Визначне місце в українській історіографії зай мають козацькі літописи, які розказують про події на Україні XVII— першої половини XVIII ст. Най- монументальнішим з них є літопис козацького канце ляриста Самійла Величка. Історичною достовірністю відзначається "Літопис Самовидця”, написаний оче видцем подій. В стилі козацьких літописів написаний високопатріотичний твір "Історія Русів” невідомого автора. Головна ідея твору — заклик українців до єднання і визволення. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. "Історію Русів” читали потай, з рукописних списків — це свідчення великої популярности твору. Історію України не можна вивчати без праць таких істориків, як Микола Костомаров, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Михайло Грушев- ський. Донедавна твори цих авторів були майже неві домі широкому загалу, сьогодні вони займають по чесне місце в експозиції музею. Яскраві історичні портрети київських і галицьких князів, гетьманів, церковних просвітителів знаходимо у книзі Миколи Костомарова ’’Історія України в жит тєписах визначнійших єї діячів”. Костомаров значно демократизував історичну науку концепцією про те, що завданням історика є писати історію народу, а не історію держави. Михайло Грушевський написав найповнішу за змістом і національну за характером історію України до середини XVII ст. Вчений з світовим ім’ям М. Грушевський був і визначним політичним діячем. Він очолював Центральну Раду 1917—1918 pp., яка зро била спробу утворити суверенну українську державу. На противагу провідним історикам Росії Грушевський вважав, що немає загальноруської історії, а є історія української, білоруської і російської народностей. Як і невідомий автор ’’Історії Русів” та Володимир Антонович він аргументовано доводив, що Київська Русь — держава українського народу. Як голова уряду Центральної Ради пліч-о-пліч з Грушевським працював широковідомий на той час письменник В. Винниченко. На його очах творилась бурхлива політична історія. У книзі ’’Відродження нації” він розказав про дуже складну боротьбу за владу в Україні протягом 1917—1919 pp. і спробу патріотичних сил утвердити суверенітет України. Однією з найбільш страхітливих трагедій в Укра їні був голод 1933 року, від якого загинули мільйони українських селян-хліборобів. Опубліковані на сьогод ні документи і дослідження свідчать, що голод був організований за вказівкою Сталіна, як покарання за опір колективізації і з метою викорінення національ ного духу. Видавництво "Український письменник" випусти ло народну книгу-меморіял ”33-ій: голод” на вшану вання пам'яті загиблих. До кінця 80-их років в Україні нічого про голод 1933 року не друкувалося. Ця тема висвітлювалася тільки на Заході. Сьогодні відомі в багатьох країнах романи письменників з діяспори "Жовтий князь” Ва силя Барки та "Марія" Уласа Самчука. Національне відродження переводить із забуття в безсмертя твори багатьох українських письменників минулого і нинішнього століть. Саме до таких на лежить раніше заборонений, перший в українській літературі історичний роман ’’Чорна рада” Пантелей мона Куліша. У ньому зображено козацьке життя та боротьбу за гетьманську владу на Україні у 1663 році. П. Куліш — видатний письменник, історик, вида вець, громадсько-культурний діяч, який багато зро бив для піднесення українства. Однією з найбільш болючих сторінок української історії XX століття є "Розстріляне відродження". Ори гінальна, різноманітна літературно-мистецька твор чість в Україні 20-их— початку 30-их років, яка розви нулась на хвилі революційних свобод, не вмістилася в рамки тоталітарної радянської ідеології і сталін ський режим знищив її фізично. Імена Миколи Хвильового, Євгена Плужника, Леся Курбаса, Миколи Куліша, Миколи Зерова, Гри горія Косинки, Миколи Вороного повертаються сьогодні через видання їх творів. На розкритих архівних матеріялах колишнього КҐБ побудована книжка ”3 порога смерті”, де вперше поіменно названо письменників України, які стали жертвами сталінського терору. В українській літературі 60-70-их років спостері гається друга хвиля відродження. Вона найповніше проявилася у творчості таких поетів як Василь Стус, Микола Руденко, Василь Симоненко, Ліна Костенко та інших, книги яких знайшли своє місце в сьогод нішній експозиції. Довгий час читач в Україні був відгороджений від літератури української діяспори, яка називалася радянськими ідеологами ворожою. Вітер відроджен ня долає цю штучну перешкоду. В експозиції пред ставлені книжки відомих на Заході поетів Святослава Гординського, Богдана Рубчака, Юрія Тарнавського. Музей зацікавлений у постійному співробітництві з українською діяспорою, зокрема, для одержання видань, що вийшли в США, тому що їх передрук в Україні здійснюється репринтно, якість таких видань невисока і, головне для музею, втрачається мемо- ріяльність. Ще одним прикладом того, як міняється роля музею у зв’язку з новими політичними обставинами Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
