Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Зі смутком прощаємо тих, що відхо дять від нас. Не стає активних, працьо витих та жертвенних членок, до яких належала і бл. п. Марія Ґроць-Гусса- ківська (9 лютого 1916 — 28 лютого 1996). Народилася Марія у Львові, по су сідству з катедральним храмом св. Юра. Дитинство і молодість провела "під крилом” Великого Митрополита Андрея Шептицького. Закінчила дер жавний вчительський семінар та вищі торговельні курси. Вчила у школі, пра цювала бухгальтером в одній з наших кооператив. Вийшла заміж за інж. Ро мана Гуссаківського. У 1944 році мо лода родина подалася на еміграцію — через Австрію до Америки і поселилася остаточно у Нью-Йорку. У 1969 році Марія повдовіла, зали шившися з двома, ще шкільного віку дітьми — Славком і Олею. Однак жит тєві випробування переносила мужньо, знаходячи час і енерґію і на громадську працю. Будучи членкою 21-го Відділу СУА, довгі роки виконувала різкі функції, головно секретарські, гарно рецитувала на наших імпрезах, до чого мала вроджений талант і задушевну любов. Ця невисока жінка була прикла дом сильної волі, зразком матері, щед рою людиною, опікункою родини в Україні... Її гарні прикмети можна б довго перераховувати. Хворіла часто, але й у фізичних болях не здавалася, мужньо перено сила їх, вірила в поправу. Однак прий шов час, і Господь покликав її до Себе, де немає терпіння, де за заслужене життя чекає вічне спасіння. Вічна їй пам’ять! Марія Рейнарович, секретарка 21-го Відділу СУА. Ліна Костенко писала: "Життя, як річку, не перейдеш вбрід. Та, певне, в ньому і немає броду. Заходь по груди у студену воду, — пливи, пливи, пливи десятки літ!” Бл. п. Стефанія Годів плила довше як дев’ять десятків літ. Народилася 24 жовтня 1903 р. в Дро гобичі в родині Стефана і Анни Коцю- бів. Освіту закінчила учительським семінарем в Дрогобичі та учителювала в Західній Україні і в Польщі. В 1934 році вийшла заміж за інж. Григорія Годіва і якийсь час молоде подружжя жило у Варшаві, де народилася їхня доня Христина. В 1944 році були змушені виїхати до Кракова, а згодом до Відня, де не оминуло їх переслідування німецьким ґестапом, яке арештувало інженера Го діва. Щойно по довгих шуканнях по різних тюрмах його звільнили з ув’яз нення, і родина з двома діточками — Христею і сином Юрієм — переїхали до табору в Ельванґені, Вюртемберґія, де інж. Годів був головою табору. В 1949 р. ціла родина переїхала до Америки, до Дітройту— Гемтремку. Тут Стефанія Годів включилася в суспільне і громадське українське життя — стала однією з перших членок 63-го Відділу СУА, а також вступила в члени ОЖ ОЧСУ та М арійської Дружини при церкві Непорочного Зачаття в Гемтрем ку. Раділа заміжжям доні Христі з д-ром Маріяном Юзичем, а відтак при ходом на світ трьох внучат — Марка, Рені і Лідусі. Здавалось би, що життя її буде вже плисти спокійним, тихим рус лом. Та ні! Спіткало її велике горе — в 1968 році передчасно помирає її вірний друг Григорій. Лише глибока релігій ність покійної і ніжна любов та піклу вання дітей і внучат дали їй силу перенести це велике горе. Бл. п. Стефанія була палкою українською патріоткою, завжди лину ла думками на Батьківщину і твердо вірила, що Україна воскресне! І ми лосердний Господь дозволив їй дожи ти до цього тріюмфального моменту — проголошення незалежности Укра їни! Тож літай духом по вільних про сторах України, і над своїм улюбленим Дрогобичем, дорога Стефаніє! Ксеня Антипів, пресова референтка 63-го Відділу СУА. 18 січня 1996 р. відійшла у вічність на 79-му році життя бл. п. Анна Цьонка, членка 63-го Відділу СУА в Дітройті від початку його заснування, тобто від 1954 року. Анна була примірною членкою, виконувала совісно свої обов’язки, довгі роки була скарбничкою. Ще в Німеччині почала хворіти на артрит. З цією хворобою приїхала до Америки і з чоловіком Романом замешкали в Дітройті. Хвороба поступала і не було можливости її спинити. Перебула більш як 10 операцій ніг, рук, пальців, але по всіх терпіннях не довго тішилася по- легшею, бо недуга перемагала, а врешті мусіла вже мати допомогу день і ніч, бо треба було опікуватися нею, як малою дитиною. Без огляду на всі терпіння, ніколи не нарікала, але ка зала: ”Так Бог хоче, люди мають ще гірше” . Хіба часом з болю заплакала. Треба признати, що була ревною, віруючою парафіянкою своєї церкви і членкою Марійської Дружини. По хри- стиянськи виховала двох синів — Левка і Андрія, які мають свої родини, й дочекалася п’ятеро внуків, якими дуже тішилася. Хоч сама терпіла, співчувала іншим. Відійшла тихо й скромно, так, як було її життя, і за свої терпіння пішла по заслужену нагороду. Пам’ять про неї буде між нами завсіди, як приклад гідний до наслідування не тільки сою зникам, але всій християнській громаді. Ольга Гриньків. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
