Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
буде тут жити працьовитий та хоробрий н&рід, збудує свою могутню державу, а оці степи оберне на врожайну землю. — Тепер не час поратися біля землі, коли довкола зазіхають на неї вороги, — промовила твердо Ольга. — Не чув, чи князь Ігор готується у похід на греків? Так хочеться, щоб наші — як недавно за Олега — привезли звідти парчі до рогої і штуцерних золотих та срібних прикрас. А ти, може, був теж у Царгороді? Кажуть, це чудово місто. — Був. Ходив з Олегом у походи, як він прибивав свій щит на брамі Царгороду. Там у церквах така краса, що словами не змалюєш. — А жінки там як живуть? Рабині чи вільні? — Жінки там поруч із чоловіками засідають на престолі. Допливли до берега. Старий Микула, не зважаючи на вік, вискочив оленем на сушу. — Прощай, дівчино! Спасибі за добре серце, що старого човном перевезла. Легко хитається човен при березі. Довкола тиша, тільки інколи сполохана риба затріпоче плавцями або чайка заскиглить жалібно понад Дніпром. Дівчина задумалася: ”1 чудна ж та віра діда Микули! Прощати ворогам? Любити всіх без розбору?” Ні, вона не розуміє цього. Кров за кров, помста за кривду була споконвічним законом її батьків і дідів... Буде законом і для неї. Але та Візантія, той далекий Царгород манить її, чарує. Якби можна було там побувати, побачити красу цісарських палаців, їхні Божі храми! А може, й справді у них правдивий Бог? — Дівчино! Перевези мене на той берег, до Почайни! Стрепенулась. Довгі вії поволі піднялися вгору, ясні очі глянули на молодого лицаря, що стояв перед нею. У шикарному каптані, з мечем при боці, м’яка шапка на темних кучерях. ’’Князь, сам князь Ігор, ніхто інший, як він, зі своїми соболевими бровами!” — подумала й усміхнулась, вказуючи лицареві ласкаво місце у човні. ’’Оця вміє правити човном сильно й певно!” — дивується про себе князь, дивлячись на струнку постать молодої Ольги. — Відкіля родом, дівчино? — питає. — З русалок дніпрових чи мавок лісових? — Ні русалка, ні мавка мені не рідня. Мої предки, як і твої, хоробрі русичі, що гуляли по морях у воєнних походах. Один із них, пору баний у битвах та виснажений у походах, осів тут перед смертю. Я його онука. — Онука княжого дружинника! — здиву вався князь. — А на якого зайчика полюєш ти, гарна дівчино? — Шляхетній куниці заєць не до пари — їй тільки з соболями дружити. ’’Вона розумна й хитра, словами її не збенте жити!” — промовив до себе князь. А на княжий двір пішла б? Там дівчат, таких красунь, як ти, радо вітають. — Є у мене своя хата, не звична я по чужих служити. ’’Вона горда й чиста, з такою не можна жартувати, як з іншими дівчатами!” — подумав Ігор. Усе більше й більше дивується князь з мо лодої перевізниці, а коли човен причалює до пристані, бере дівчину за білу ручку і мовить: — Ольго, будь моєю жінкою! Вона спокійно глянула йому в очі і твердо сказала: — Хочу бути твоєю княгинею. — Словом ’’хо чу” підкреслила свою власну непримушену волю. Сонце піднялось уже високо вгору і золотим промінням стелило молодій княгині величний шлях до київського престола, до царської Ві зантії, до небесного почету Святих. День пам’яті про могутню і мудру володарку України Святу Ольгу щороку святкують україн ський народ і свята Церква 24 липня.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
