Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШ ПРАПОР Небеса блакитні Сяють з глибини, А пшеничні й житні Мерехтять лани. Прапор наш, як літо, В сонці майорить — По долині жито, По горі блакить. КОСТЯНТИНА МАЛИЦЬКА Д ІВ Ч И Н А Ш О СТАЛА КНЯГИНЕЮ Тихо пливуть води Дніпра-Славути. Тихо суне човен по спокійному плесі. Дід Микула сам править веслом; молода красуня перевіз ниця, що біля нього, задивилася на зелені узгір’я правого берега ріки. — Що це в тебе, діду, на грудях? — спитала згодом. — Хрест, дитино, знак Божої муки. Так ти нововірець, як греки, як наші київські купці Претич і Добриня, як багато з просто люддя? — Я християнин. Дасть Бог, і ти колись, Ольго, в нього повіриш. То ти, діду, не признаєш нашого Перуна, ні Велеса, ні могутньої богині Марени? Не при носиш їм жертви в гаях? — Ні, ми, християни, в київській церковці Святого Іллі поклоняємось єдиному Богові в небесах і Його Синові, що за нас умер, та Його Пречистій Матері. Поганські ідоли — це тільки мертвий камінь чи дерево. — А ось ти шануєш таке мертве дерево, що в тебе отут на грудях. — Не дерево оце я почитаю, а Того, що на ньому був розп’ятий. А хіба твій образ у воді, до якого тепер так залюбки придивляєшся, — не ти сама? Всміхнулася дівчина — не знати, чи до слів дідових, чи до свого гарного личка в плесі води. — А чого вчить ця твоя віра? — спитала після короткої мовчанки. — Вчить любити всіх людей як братів і прощати кривди. — Невже? Любити навіть ворогів? Не мсти- тися за заподіяне лихо? — Помста належить одному Богові. А он бачиш? — показав дід на високий горб під Києвом. — Кажуть, на цих горах давно-давно проповідував Христовий учень, святий Андрій. Встановив тут хрест і пророкував, що на цих місцях засяє колись світло правдивої віри, що Образ цей не зблідне, Хоч минуть жнива. Це знамено рідне — Злото й синява'. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
