Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
може бути доля унікальної колекції українських на родних музичних інструментів у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, що також розташований на території Києво-Печер ської лаври. Вона започаткована в 1969 році і нараховує пів- тисячі кобз-бандур, лір, скрипок, цимбал, різновидів сопілок та ін. За колишньої ідеології намагалися всі ляко стримати популяризацію цієї колекції, ліквіду вати відповідний відділ у музеї. Тепер виставка ’’Живії струни України” займає одне з центральних місць у залях музею. На ній влаштовуються кобзар ські вечори, вшановуються кобзарі, фолкльористи, популяризатори самобутнього українського мистецт ва. Змістилися акценти у збиральницькій і, відповід но, фондовій та експозиційно-виставочній діяльності. Якщо уславлений майстер бандур Олександер Корні- євський, який прожив мало не 100 років, чверть віку відбув у засланні за свої бандури, то тепер його творіння представляються на кожній виставці музич них інструментів. Ще один бік справи. Перебуваючи в полоні ко лишньої політичної концепції про дві культури в кож ній національній культурі, українські музеї вимушені були представляти лише так звану ’’пролетарську культуру”, що часто створювало спотворене вра ження про українську культуру як про культуру ’’хуторянську”, примітивну. А нині, наприклад, на тій же виставці музичних інструментів поруч з інстру ментарієм простого люду представлено інструменти різних верств населення: дворянства, духовенства, козацької старшини, інструменти міської музичної культури і ті, що прикрашають побут села. Сьогодні експозиції музеїв знайомлять відвіду вача з тією духовною культурою, яка за роки радян ської влади замовчувалася і заборонялася. ЛІДІЯ ОРЕЛ ОЙ НА ІВАНА , ОЙ НА КУПАЛА Кругом Мариноньки ходили дівоньки, Стороною дощик іде, Стороною та й на мою Роженьку червону. Купальська пісня. Весну, пробудження природи, буяння зелені, землю, хліборобську працю, кохання славить наш народ у гагілках (веснянках, постових піснях-ругу- лоньках), які молодь виспівує на вечорницях, на ву лиці, майдані, на березі річки, біля церкви, почи наючи від Великого Посту і аж до Тройці (Зеленої Неділі). На Тройцю співають троїцькі русальні або кусто- ві пісні також на природі або (як це є на Рівенському Поліссі), ходячи від хати до хати, вітають господарів зі святом, з Кустом. На Тройцю весна досягає най вищого апогею, довкола все цвіте, люди — в очіку ванні доброго врожаю. Весна переходить в літо. Дедалі довшає день, щедріше пригріває сонце. Наближається день, коли сонце найвище, найщедріше — це 7 липня (за цер ковним календарем — День Івана Предтечі) — Івана Купала. Це свято єднання людини з природою, гимн при роді. Очищення вогнем, водою, парування молоді, накликання врожаю. Святкують Купала звечора 6 липня, цілу ніч, аж до сходу сонця. Здавна це було свято молоді, вибору пари, зближення хлопців з дів чатами. Цієї ночі хлопці викрадали дівчат і згодом одружувалися з ними. На Поліссі ще й сьогодні відомий такий звичай: молодь цієї ночі парувалася, вступала у статеві стосунки, після чого, коли дівчина вагітніла, хлопець обов’язково одружувався з нею. Тому з прийняттям християнства, узаконюючи шлюб, церква неґативно ставилася до цього свята. Через це по окремих районах України Купала давно забули. По всій території України його по-різному святкували, святкують і сьогодні. Найкраще свято Купала збереглося там, де є річка, озеро або ставок. Цього дня дівчата ідуть в поле, ліс, на луки збирати пізні квіти (де які ростуть). На вулиці, майдані, на березі річки хлопці закопують зелене деревце (Мариноньку або Купальницю). По деяких районах України роблять Купальську віху: закопують високу жердину, вгорі якої прикріплюють дерев’яне колесо, обплітаючи його квітами, зеленню. В обов’язки хлопців входить готувати хмиз для ку пальського вогнища. Коли починає темніти, сходя
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
