Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МУЗЕЇ І ДІАЛЕКТИКА СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ: ПОЛІТИКА, ЕТНІЧНІСТЬ, СУСПІЛЬСТВО В УКРАЇНІ Влітку 1993 року група з чотирьох музейних працівників з України взяла участь у п’ятитижневому курсі з питань зберігання музейних експонатів у Делаверському університеті. Поїздка українських фахівців відбулася з ініціятиви куратора Анізії Кар- мазин-Оліяр (з Піттсбурґського реґіонального історичного центру імени Гайнса) та завдяки фінансовій підтримці міжнародного фонду Сороса. Серед учасників курсу була головний куратор Державного музею української книги і друкарства в Києві Олена Погонець. У цій с т а т т і вона розповідає про ролю свого музею та про те, як можна пристосувати колекції музею до нових обставин, які склалися в незалежній Україні. Сьогодні ми по-новому починаємо осягати нашу історію, глибини віковічної духовної спадщини. Демократизація суспільства за останні роки вик ликала до життя процес національно-культурного відродження в Україні. Широкі кола громадян одер жують доступ до забутих і заборонених історичних джерел та творів художньої літератури, які розка зують про боротьбу за незалежність українського народу, засвідчують оригінальність і самобутність його культури. Слід наголосити, що в ту пору, коли створювався музей, книга та й все, пов’язане з друком, перебувало у фокусі державної партійної політики, залежало від офіційно пануючої ідеології. І тепер не досить обме житися частковою зміною, виправленням того чи іншого фрагменту експозиції відповідно до вимог часу. Задля об’єктивного виявлення і утвердження істини необхідно виробити і керуватися новою ці лісною концепцією повної реекспозиції. Потрібно пе реглянути всі питання і проблеми історії української книги та друкарської справи. Усвідомлюючи це, зви чайно, не можна забувати, що успішне вирішення цього завдання залежить не тільки від колективу працівників музею, але й, що дуже важливо, від про сування в належному напрямі всієї нашої культури, науки і загального стану суспільства. Лише у такому разі буде бажаний результат. Державному музеєві книги і друкарства України недавно виповнилося 20 років. Його було створено у Міжнародний рік книги, що широко відзначався ЮНЕСКО в 1972 році. Музей розміщено у будинку колишньої друкарні Києво-Печерської лаври, пам’ятці архітектури XVIII століття. Експозиція музею розповідає про історію україн ської книги й видавничої справи від їх виникнення й до наших днів. Перша спроба створити Музей книги в Україні була зроблена ще в 20-ті роки XX століття, коли у 1922 році в Києві був заснований Український нау ковий інститут книгознавства (УНІК). Це була перша на Україні установа в галузі науки про книгу. Ди ректором інституту став Ю. Меженко, видатний вче- ний-книгознавець. Інститут мав секції історії книги, соціології та економіки книги, техніки й мистецтва книги, бібліографічну секцію. Великою заслугою УНІКУ стало проведення Першої Всеукраїнської ви ставки друку в березні 1923 року. Було зібрано 40 тисяч експонатів. Інститут видавав журнал ’’Бібліо- логічні вісті” (1923-1930), який посів видатне місце в історії книгознавчої журналістики. В 30-ті роки наукові працівники УНІКУ були без підставно звинувачені в буржуазному націоналізмі, популяризації ’’шкідливих к л а с о в и х ” ідеологій. УНІК фактично перестав існувати, про нього навіть не згадували. Сьогодні у залі ’’Книга XX століття” широко висвіт люється діяльність цього інституту. Протягом 1920—1939 pp. Львів був основним цент ром розвитку українського духовного життя поза Радянською Україною. В експозиції вперше пред ставлені західньоукраїнські видання цього часу: ’’За писки” Наукового Товариства ім. Шевченка, журнал ’’Літературно-науковий вістник”, навколо якого об’єд нувалася східньоукраїнська еміграція в Західній Україні, книги видавництв ’’Всесвітня бібліотека”, ’’Друкар”, ’’Світ дитини”. Новою сторінкою стали й видання української еміграції, яка зосередилася у Відні, Празі, Варшаві, Берліні, Ляйпціґу. Представлені видання залишили помітний слід у духовному житті нашого народу, впливали на культур ну атмосферу українського середовища в інших кра їнах.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
