Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олександра Барвінського: ’’Нам, своїм кревним людям, однії матері дітям, не варт, не личить роз’їднатись, але скуплятися якнайміцніше” (2, стор. 103). З листа Наталії Кобринської, який нижче подамо, довідуємось про невідомий у біографії письменниці факт її гостин у Лисенка в Києві та висловлену нею високу оцінку композиторової праці. Лисенко усвідомлював, які таланти заховуються в українських жінок і всіляко сприяв їх розвиткові на суспільній ниві. Разом із Марією Старицькою, дочкою письменника Михайла Старицького і Софії Стари- цької (рідної сестри Лисенка), він вперше відкрив відділ української драми у своїй Музично-драма тичній школі (1904). На той час це був нечувано сміливий крок з огляду на цілковиту русифікацію навчальних закладів на Україні. Композитор підтримував поетичний талант Лесі Українки і Дніпрової Чайки, пишучи на їх слова музи ку. Він створив цілий цикл романсів на слова Гайнріха Гайне у перекладі Лесі Українки й Максима Славінського (1893), що були видані у Львові. Піз ніше, в один і той самий період (1906-1907), написав сольоспіви ”Я вірую в красу”, ’’Хіба тільки рожам цвісти”, ’’Єрихонська рожа” на вірші Дніпрової Чайки та ”Не дивися на місяць весною”, ’’Східня мелодія” на вірші Лесі Українки. На замовлення композитора Дніпрова Чайка скомпонувала три лібретта дитячих опер — ”Коза-Дереза”, ’’Пан Коцький”, ’’Зима й Весна, або Снігова Краля”, а Леся Українка — текст для хорового твору ’’Жалібний марш” (до 27-их роковин смерти Т. Шевченка). Влаштовані Лисенком домашні концерти й ви стави, виступи в Музично-драматичній школі та літературно-музичні ранки в очолюваному ним ’’Українському клюбі” згуртовували підростаюче по коління. Відбувалися прилюдні врочистості для дітей, зокрема, святкування роковин народження Тараса Шевченка. На них діти робили доповіді (на приклад, маленька Орися Стешенківна, дочка Оксани Старицької). Лисенко знаходив час писати твори спеціяльно для дітей. Це, скажімо, відома ’’Елегія” до дня роко вин смерти Тараса Шевченка для скрипки і піяно. Вона написана у січні 1912 року, присвячена Роні Черняхівській і Тарасові Лисенкові, котрі й виконали її на дитячому ранку у ’’Київському клюбі”. До речі, це був останній твір із монументального циклу ’’Музика до ’Кобзаря’ Шевченка”, який Лисенко почав створювати у 1868 році, будучи ще студентом Ляйпціґської консерваторії. Лисенкові ходило про те, щоб зміна зростала свідомою й освіченою. Особливу увагу він приділяв різнобічно обдарованій Люді Старицькій. Не можна не навести перший спогад далекого дитинства пись- менниці-драматурга Людмили Старицької-Черняхів- ської — спогад дуже дорогий для неї, пов’язаний із світлою пам’яттю про Лисенка. ”Ми в батьківському селі Кардашівці на Поділлі, — писала вона. — Ясний сонячний день... Сміється сонце і грає на всьому веселими скалками, обсипає золотим порохом рос лини й квітки... Та я сиджу за столом, прип’ята мов Прометей до скелі, до стільця. На стільці підмощено книжок, бо я дуже мала. Я схилилася над зшитком у дві лінійки і старанно виводжу літери, а Микола Віталійович — дядя Коля — ходить з кутка в куток і диктує мені українську ’диктовку’. Це не диктант для маленької дитини, це повісті І. С. Левицького, і їм, здається, немає і не буде кінця... Від дяді Колі не визволитися ніколи. Як сказав — так і буде, бо це український диктант” (1, стор. 293). До цього слід додати, що то був 1876 чи 1877 рік — саме лютий час дії царського указу про заборону української мови. Та дарма! Ратай далекоглядно засівав відбірним зерном ниву. Від таких ’’диктовок” ниточка протягнулася до ’’Плеяди” — гуртка із семи талановитих письменників, де жіноцтво (Леся Укра їнка, Людмила Старицька, Ольга Судовщикова) ста новили потужну творчу силу. Пізніше надійшла пора серйозної співпраці. Композитор написав музику на перекладені Людмилою Старицькою вірші Семена Надсона (”У сні мені марилось небо”) і Гайнріха Гайне (нещодавно знайдений та атрибутований мною романс ”В мою похмуру ніч”). Перу Лисенка належить також музика до драми ’’Гетьман Дорошенко”, опера- хвилинка ’’Ноктюрн”, опера ’’Сапфо” на лібретто письменниці та опера ’’Енеїда”, лібретто до якої Старицька-Черняхівська писала разом із Миколою Садовським. На жаль, музика до драми ’’Гетьман Дорошенко” ще й досі не опублікована повністю, як також деякі інші вокальні твори Лисенка, в тому числі й на вірші Одарки Романів (романс ’’Нічка лукавая”) або пре чудовий сольоспів під назвою ”В небі високім”, що зберігається в рукописному вигляді без зазначення автора тексту. До речі, останній записаний Лисенком в одному зошиті поруч із згаданим романсом ”В мою похмуру ніч”. Не маємо й досі опублікованого зі брання листів до Лисенка. Тож бо кожний ново- знайдений документ з епістолярної спадщини роз криває нам реальні сторінки культурного й громад ського життя нашого народу. Лист Наталії Кобринської до Миколи Лисенка (Розшифрування, науковий коментар і підготова до друку зі збереженням авторського провопису) Лист зберігається у рукописному відділі Інсти туту мистецтвознавства, фолкльору та етнографії імени М. Рильського Академії Наук України. Він є ще одним свідченням активізації культурних зв’язків Наддніпрянської України з Галичиною у другій поло вині XIX — на початку XX століття. Ні в лисенко-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
