Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Уявіть собі наше хвилювання, коли, розкопавши залишки одного з ледь помітним насипом кургану біля села Новогригорівка (Баштанський район на Миколаївщині), ми відкрили поховання зі шкіряними та дерев’яними речами, які на диво збереглися. У щільно закритій склепінчастій катакомбі (такі похо вання характерні для цього району) частина земляної стелі завалилася і присипала камені. В результаті утворилася камера, куди абсолютно не потрапляло повітря. Виникли сприятливі умови для збереження предметів з дерева та шкіри. Ми сприйняли знахідки як щасливу винагороду за тяжку працю — щорічні багатомісячні розкопки в засушливих умовах степів Миколаївщини. Нам і ра ніше траплялися цінні знахідки, проте остання пе ревершила все. То була справжня сенсація. Один відомий скитознавець сказав, що все життя мріє по бачити на власні очі скитські чоботи, але мрія ця нездійсненна. А тут — справжні чоловічі чоботи, точніше, напівчобітки, котрі пролежали в землі два з половиною тисячеліття і залишилися майже неушко- дженими: із застібками, з двома шарами товстої шкіри на підошвах, що загиналися напереді. Поруч із чоловіком лежала жінка. її права рука була вкладена в ліву чоловікову. Згідно зі скитським поховальним обрядом, кожний курган ставав родин ною усипальницею. В царських могилах для дружини царя робили окрему камеру. Дружину простого скита клали поруч. Обоє лежали на трав’яній підстилці, застеленій шкірою. Небіжчики були одягнуті в по лотняну ношу, а зверху — в шкіряні куртки. Рукави жіночої куртки розшиті синім бісером. Очевидно, це речі місцевого походження. Шкіряне виробництво у скитів досягло високого рівня: шкіру майстерно ви чиняли, фарбували; виробляли навіть високоякісні замші. На руках у жінки — одна бронзова і дві золоті каблучки, на шиї — дротяна срібна гривна. До речі, гривна — улюблена прикраса скитів; у похованнях знатних скитів та їх жінок нерідко трапляються майстерно зроблені золоті гривни. Біля голови жінки лежало бронзове дзеркало, стояли два чорнолакові канфари. Бронзові, рідше срібні дзеркала були обо в’язковим предметом скитського жіноцтва, тому їх клали і в багаті і в бідні поховання. Скитянки взагалі дуже дбали про свою зовнішність. Археологи не раз знаходили спеціяльні посудини для косметичних за собів з грудочками червоної чи білої фарби та сірки. Сліди рум’ян іноді досить добре помітні на кістках обличчя небіжчиць. У нашого скитського подружжя — у кожного з них — на грудях висів шкіряний амулет з кількома зернятками проса. Це одне із свідчень того, що при житті вони були землеробами і належали до осілого населення Скитії, яке здебільшого мешкало в пониз зях рік на захід від Дніпра. Однак скити-орачі були не тільки землеробами, але й воїнами. В умовах переважаючого кочового господарства неможливо було споруджувати сталі укріплення. Тому захист країни було покладено на військо, ядром якого були царські дружинники, а основною масою — рядові кочовики і землероби. У скитів, усе життя яких було пов’язане з війною, зброя — головний елемент побуту — становила найважливішу частину матеріяльної культури. Отже, шкіряний сагайдак з набором стріл, який лежав поміж чоловіком і жінкою, свідчить, що і цей скит належав до війська. Мабуть, то був піхотинець- лучник. Лук і стріли належали до легкої наступальної зброї, вони відігравали провідну ролю у системі оз броєння скитських військових сил. За тогочасними свідченнями, скити мали славу найвправніших луч ників. Це знайшло відображення навіть у грецькій мітології. Слово ’’скит” у стародавній Греції нерідко вживали на означення стрільця. Стріли — обов’язковий атрибут скитських похо вань. У заможних воїнів знаходили по 16 сагайдаків з тисячею і більше стріл. У нашого скита в сагайдаку було 210 стріл; однак їх цінність визначається не кількістю. Про древки стріл вчені могли скласти уявлення тільки за тогочасними зображеннями або зотлілими залишками. Цього разу археологи побачили вперше стріли такими, якими їх зробили дві з половиною тисячі років тому: з наконечниками і древками, по товщені кінці яких мали форму зрізаного маленького яблучка — щоб вставляти у тятиву; неоднакова дов жина стріл свідчила, мабуть, про різне їх призна чення — залежно від дальности цілі. Вони відбивали певний етап пошуків кращих аеродинамічних власти востей. Цього скити прагнули досягти удосконален ням форми, урівноваженням розмірів та ваги нако нечників, довжини і товщини древка, а також добо ром спеціяльного дерева для нього. Сагайдак, в якому містилися стріли, цікавий тим, що дає уявлення про розміри і форму цього атрибуту скитського бойового спорядження, оскільки досі були відомі тільки фрагменти шкіряних сагайдаків. Окремий жмут стріл з древками завдовжки по 45 сантиметрів недбало лежав на тілі жінки. Це не новина для скитських курганів. Зустрічаються й ба гатші поховання скитянок із сагайдаками стріл та іншою зброєю. Може, вони були не тільки домашніми господарками, а й войовницями-амазонками? Ліворуч від чоловіка — ще один обов’язковий предмет скитського поховального комплекту: спис, дерев’яне двометрове ратище якого використовували переважно в кінному та рукопашному бою. Ретельно дотримуючись поховального обряду, одноплемінники поставили в головах небіжчиків де рев’яні тарелі з баранячим м’ясом. У кожний таріль поклали ніж з кістяною ручкою. Поруч стояла де-
Page load link
Go to Top