Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ХТО ТАКА НАТАЛІЯ ДАВИДОВА? Олександер (Олесь) Нога, молодий художник зі Львова, відомий в Західній Україні з різних виставок, що організовувалися з його участю від половини 1980-их років (дивись також ’’Дзвін”, ч. 8, 1994, стор. 158—160), зацікавився забутою в Україні видатною жінкою, яка стояла в центрі мистецького життя України на початку нашого століття. Його книжка "Призначення метелика”, що вийшла у львівському видавництві "Барви” в 1994 p., знайомить читача з надзвичайною жінкою, що в перших десятиліттях XX віку зуміла популяризувати українське народне ми стецтво і звернути на нього увагу тодішніх модер ністів, які згодом своїм малярством завоювали За хідник Европу (Архипенко, Малевич, Кандінський, Бур- люк та інші). Мисткиня походила зі шляхетського роду Гуди- мів-Левковичів з Волині, виховувалася в демократич ному дусі, закінчила Київське художнє училище, її зацікавлення сягало від народної вишивки до аван гардистських течій тодішніх часів. Вийшла заміж за Д. Давидова, що мав маєтності на Чигиринщині в селі Кам’янка. Там проживав на початку століття також польський композитор Кароль Шимановський, з яким у Наталії були дуже тісні дружні зв’язки. Із його кореспонденції, що була видана на початку 1980-их років у Кракові, та мемуарів відомого піяніста Артура Рубінштайна, який також походив з України, та різних мистецтвознавчих російськомовних праць про мистецькі течії початку нашого століття, Олесь Нога зібрав матеріял для свого цікавого нарису. Наталія Давидова покинула Україну в останні роки революції і жила до початку 1930-их років у Парижі, де вона стала відома як цікавий декоратор і маляр текстилів, при чому черпала свої мотиви також з українського народного мистецтва. Перед виїздом з України Н. Давидова брала ще в 1919 р. активну участь в організації різних виставок у Києві, спів працювала з М. Бойчуком, О. Мурашком. Сама вона мала велику колекцію народних малюнків, вишивок, скульптури, різьби по дереві, випозичала свої екс понати. Олександер Нога заздав собі багато труду, розшу куючи джерельні матеріяли про роди Гудимів-Левко- вичів та Давидових, зумів зібрати всі доступні йому дані про мисткиню і створив цікавий нарис, що штовхне не одного читача розшукувати дальші дані та подробиці з життя досі майже незнаної нам мистки- ні та організаторки українського кустарного мистец тва. Книжка видана надто скромно, зате зміст її прецікавий, бо відкриває нам ще одну сторінку укра їнської культури, про яку ми досі майже нічого не знали. Анна-Галя Горбач. ЗО травня 1993 р. паризьке "Фіґаро” помістило великий портрет Гені Косен з написом ”Україна-33”. А Кароль Шателян пише від редакції: "Українка Ґеня Косен вирішила пригадати світові про штучний голод, який здесяткував її нарід... У Франції цей ґеноцид 1933 р. швидко забувся завдяки малій фразі Едварда Еріо...” А в ліонському "Есор” 15 червня 1993 р. появи лася стаття Люї Перена п. н. "Ґеноцид — біла картка в історії України”, де читаємо: "Про цю "білу картку” говорила Ґеня Косен на вечорі т-ва ”Україна-33" з кардиналом Декуртре у президії. Незважаючи на заклики кардинала Ініцера з Відня 1933 р. та єпи скопів УГКЦеркви,... ця картка залишилася білою... бо французький уряд підготовляв "франко-совєт- ський пакт”... Тепер ця картка починає записуватися... Висвітлено жахливий фільм про цю подію!.. Вірмени приєдналися, бо це паралеля до їхнього ґеноциду, як казали пп. Сукасіян і Термінасіян. Професори Володимир Косик і Ален Безансон зі Сорбони з’ясу вали справжні причини голоду у ’’шпихлірі Европи”... Колишній мер міста Ліону Едвард Еріо несвідомо дався ’’набрати” совєтам... Перед його візитою в Україну... вони замінили вояків Червоної армії на... товстощоких селян, а тому він і заявив у Франції: ’’Коли хтось твердить, що в Україні голод, то доз вольте мені здвигнути раменами...” Там же, в розділі ’’Нестерпне”, читаємо: ’’Висвіт лення фільму ’’Жнива розпачу” Роберта Конквеста зворушило глядачів... Трупи людей на вулицях Києва, тоді коли Москва продавала українську пшеницю за кордоном, — це такий цинізм, який важко стравити!.. Але, як каже Ґеня Косен: ’’Добре, що сьогодні вже можна про те говорити!..” На цьому й закінчимо статтю про Ґеню Буру- Косен, матір трьох синів, вихованих в українському й християнському дусі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
