Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОЯ ЗОЛОТА РИБКА Я маю золотеньку рибку, Вона розумна і смішна. Я корму їй даю лиш дрібку, Щоб не об’їлася вона, Хоч я б давала їй охоче Всього, що маю, скільки схоче: Ковбаски, молока, салатки, Яєчок, навіть шоколядки! Уже та рибка золотенька На вік свій риб’ячий старенька: П’ять літ тому, якщо не шість, Нам Дід Мороз, різдвяний гість, її приніс вночі тайком — З скляною хаткою разом. Я пам’ятаю ще — як встала — Дивлюся: диво золоте! Я маму радісно спитала: — Мамусю, що воно оте? — Хіба ж ти не впізнаєш рибки? — А чом вона ’’ставає” дибки? — Бо трохи тісно їй у хатці І прикро носом в стінку пхаться. — А що, як диво золоте Та завелике виросте? — Тоді ми іншу купим баньку. — А цю де дінемо тоді? — А ця для тебе буде банком, Складати центи. — У воді? — Та ні, на те води не треба, — Сміялась мама... А тепер Зросла я ледве не до неба, А в рибки чоловік умер, Якого ми купили рибці За двадцять центів у крамниці. Ми їй вже й інших купували, Та що ж, як баньочка мала! Одна одну вони штовхали. Я подругам їх віддала. Й лишилась рибка наодинці В своїй малій скляній хатинці. На цілий день іду я в школу, А рибка ь баньці серед столу Лишається сама-сама... Але, як лиш ввійду я в хату, То перш скажу ’’Добридень, тату!” — Й бігом до рибки! Сиплю їжу, Міняю їй водичку свіжу, Саджу травичку оксамитну, Щоб так було їй, як в саду. А рибка хвостиком привітно Махає, тільки підійду. СТЕПАН ПУШИК Г О С П О Д А Р Ч О Р Н О Ї ГО Р И Усі верхи снігами закурило, Мов олені рогаті — явори, Під ними у барлозі спить Бурмило — Господар грізний Чорної гори. Він бачить сни чудесні у барлозі, Що вже цвітуть над річкою луги, І прокидається Та мерзне на морозі, Бо ще — зима, Бо навкруги — сніги. Зажуриться Бурмило пелехатий. Коли мороз добряче допече, І сам почне барліг свій руйнувати, Зима злякається ведмедя і втече.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
